Инколи Божа дисципліна видається суворішою, коли наша надія і сподівання залишаються несповненими. У ці хвилини нам слід пам’ятати, що Бог добрий. Він все ще нас любить. Пригадую Сінді, яку зустрів на конференції для дорослих без пари в горах Північної Кароліни. Вона сказала: “Колись я думала, що Бог не любить мене, бо не дав мені чоловіка. …
Мій друг нещодавно повернувся із Кенії, Східної Африки. Він розповів мені свою розмову з однією жінкою, чоловік якої став християнином. Він спитав: “Яку найбільшу зміну ти помітила в чоловікові, відколи він став послідовником Ісуса?” На що вона відповіла, не вагаючись: “Він перестав бити мене”. Автор: Ґері Чепмен, “П’ять мов Божої любови”
“Наприкінці першого року я сказав дружині: «Чи знаєш, у Старому Заповіті давали десятину свого прибутку, однак ті, хто благословенний даром вічного життя через Ісуса, і ті, хто отримав Святого Духа, Який дарує нам силу в житті, повинні давати більше, ніж це робили в Старому Заповіті». Тому я спитав Джан, що вона думає, якщо ми збільшимо …
Зустріч із Сюзан була першою цього дня, мені хотілося плакати, почувши її розповідь. Батько закінчив життя самогубством, коли їй виповнилося тринадцять, брат загинув у В’єтнамі. Шість місяців тому чоловік залишив її заради иншої жінки. Вона разом з двома малими дітьми тепер жила зі своєю матір’ю. Мені хотілося плакати, але Сюзан не плакала. Натомість вона була …
Я намагався навчитися цьому мистецтву «впускати» Бога в усі сфери свого життя. Живучи в складному індустріалізованому світі, ми намагаємося ділити своє життя на спеціальні відсіки. Заповнюємо день «справами»: лагодимо машину, їздимо на канікули, ходимо на роботу, косимо лужок перед будинком, відвозимо дітей у школу. А потім потрібно ще приділити час для «духовності»: відвідати церкву, взяти …
Автобус Варшава-Львів виїхав з автостанції і подався на схід. Позаду була Норвегія, Швеція і Польща, попереду – Батьківщина, самотність і невідомість. – Теж із заробітків? – сусідові дуже хотілося поспілкуватися. – Угу, – неохоче відповів я, не маючи бажання до бесіди. – А що будете робити в Україні? – не міг заспокоїться він. – Чи …
Своїй інтуїції я звик довіряти. Вона мене зазвичай не підводила. Ні, небезпеки я не відчував, небезпеку я відчуваю спиною. Але тут відбувалося щось незвичайне. Зіпершись об стовп біля трамвайної зупинки, я дивився вздовж вулиці. – Так і є, – подумав я, – незвичайне полягає в тому, що цією вулицею вештаються занадто багато бездомних. І входять …
Портове місто Свиноустя – на північному Заході Польщі. Моє рідне місто лежало на південному Сході. Будь-який напрямок, який я б не вибрав, вів мене додому. От тільки дому в мене не було. Не було навіть однокімнатної квартири в комуналці. Я знову був бездомним. Неабияк змерзнувши, я все ж таки дочекався «фури», готової «підкинути» мене хоч …
Депортації мені вдалося уникнути. Той самий молодий офіцер відвіз мене до Мальме і простежив, що б я сів на пором до польського Свиноустя. «Що робити далі?» – ламав я голову, стоячи на палубі гарного білого порома. – Богдане! Невже це ти? Що ти тут робиш? – рідна українська мова музикою прозвучала в моїх вухах. Я …
«Клітка» у шведській поліцейській дільниці не дуже відрізнялася від «кліток» у передмісті Вільнюса, сибірському селищі Федорівка або далекосхідному Амурську, в яких мені довелося побувати. Тільки от поліцейські, на відміну від радянської міліції, були ввічливі й не агресивні. У лютому вони провели рейд по затриманню нелегалів, мене виловили і доставили у відділок. Отже, мене чекала депортація. …
Притчі