АРФА

Одного разу чоловік прийшов до учителя і запитав, як пізнати істину й досягти досконалості.

– Іди в село і там на перехресті двох доріг ти знайдеш те, що шукаєш, – сказав він.

Сповнений сподівань і передсмаку, чоловік побіг у село і знайшов на перехресті звичайнісінькі крамнички. У першій торгували шматочками металу, у другій – якимись деревинками, а в третій – тонким дротом. До істини це не мало жодного стосунку, і розчарований шукач повернувся до вчителя й сказав, що не знайшов нічого.

– Колись ти зрозумієш.

Минали роки. І одного разу чоловік почув звуки прекрасної арфи. Музика була пречудова і виконувалася з великою майстерністю і натхненням. Побачивши інструмент, чоловік зрозумів, що арфа була зроблена з таких самих металевих і дерев’яних деталей, які він бачив у крамничках. Врешті-решт він зрозумів, що розповів йому учитель:

– Ми маємо все, що потрібно. Наше завдання – зібрати все докупи й використати за призначенням.

І як, за даною нам благодаттю, маємо різні дарування, то, якщо маєш пророцтво, пророкуй за мірою віри; якщо маєш служіння, перебувай у служінні; якщо учитель, – у навчанні; якщо утішитель, утішай; хто роздає, роздавай у простоті; начальник, начальствуй зі старанністю; хто милосердствує, милосердствуй зі щирістю. (Послання до Римлян св. ап. Павла 12:6-8)