АУКЦІОН

В одного багатого чоловіка був улюблений син. Батько із сином колекціонували рідкісні витвори мистецтва. Але почалася війна і сина призвали до армії. Він виявився сміливим солдатом, але загинув, рятуючи життя товариша. Батько сильно горював через смерть сина. І от якось у двері його будинку постукали. На порозі стояв молодий чоловік із довгим згортком у руках.

– Я той самий солдат, якого врятував ваш син, – промовив хлопчина. – Він часто розповідав мені про вас і про вашу любов до мистецтва. Мене не можна назвати великим художником, але я намалював портрет вашого сина.

Батько був зворушений подарунком. Він повісив картину на найвиднішому місці. Коли в його дім приходили гості, він спочатку показував їм портрет сина і потім вже решту колекції.

Але батько помер. Свою колекцію він заповідав продати з аукціону. Зібралося чимало багатих і впливових людей. Придбання картин обіцяло їм хорошу вигоду. Але першим лотом був виставлений портрет сина.

– Хто назве свою ціну? – запитав розпорядник аукціону.

Тишу в залі порушив голос:

– Ми чекаємо картини знаменитих майстрів, ця нікому не потрібна.

Але розпорядник наполягав на своєму:

– “Син!” “Син!” Хто візьме “Сина”? Нарешті з останнього ряду пролунав голос садівника, який довгі роки прослужив у домі багача і його сина.

– Я дам десять монет за портрет.

Це було все, що він міг запропонувати.

– Перша пропозиція – десять монет. Хто дасть двадцять? – запитав розпорядник.

– Віддайте йому портрет за десять і перейдемо до серйозних майстрів! – зашуміли в залі.

– Десять монет – раз, десять монет – два, десять монет – три. Продано за десять монет!

– А тепер виставляйте на торги інші картини!

Але розпорядник відклав молоток і сказав:

– Мені дуже прикро, але відповідно до розпорядження власника колекції всі картини отримує той, хто купив “Сина”.

Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших. (Євангеліє від Матфея 21:42)