Видавав якось один мудрий чоловік дочку заміж.
– Благослови мене, батьку! – попросила донька.
Батько їй каже:
– Нехай буде воля Господня, щоб ти більше не переступала порогу мого дому!
Здивувалася дочка такому благословенню, але промовчала. Через якийсь час народила вона сина і знову попросила батька благословити її.
– Нехай буде воля Господня, – сказав батько, – щоб слова: “Ах, яка я нерозторопна!” – були звичайним твоїм вигуком.
– Але як же так, батьку? – не витримала дочка. – У моєму житті сталися дві таких урочистих події, але обидва рази ти прокляв мене.
– Ні, дочко моя, – відповів батько. – Це були не прокляття, а благословення. Я побажав тобі такого щасливого і радісного життя в домі чоловіка, щоб тобі ніколи не було потреби повертатися в мій дім. Потім я побажав тобі невпинно піклуватися про сина, раз у раз вигукуючи: “Ах, нерозторопна я, сина ще не нагодувала!”, “Ах, нерозторопна я, сина ще не напоїла!”, “Ах, нерозторопна я, сина ще до школи не відправила!” Тоді дитина виросте здоровою і розумною, і у вашому домі буде завжди панувати мир.
Благословення Господнє – воно збагачує і печалі з собою не приносить. (Книга притч Соломонових 10:22)