Притчі Якось батько однієї родини, як і щодня, прийшов з роботи. Із серйозним виглядом лиця він сів за свій робочий стіл і взявся за якісь паперові справи.
Маленький синочок, побачивши, що його татусь сидить сам-один у кімнаті, каже мамі:
– Я піду до татка, йому напевно самому сумно.
– Дай татові спокій! Хіба не бачиш, скільки в нього роботи?
Та син все одно увійшов у батькову кімнату, тихо прочинивши двері. Став тихенько обабіч і якийсь час спостерігав, як тато зосереджено щось занотовував у своїх паперах.
– А що в тій папці? – спитав стиха.
– Тобі цього не зрозуміти.
– Я спробую!
– Ну, раз так… Тут інформація про дуже важливі збори, порядок денний, списки людей… Словом, все, що я роблю протягом дня.
Синочок сумно заглянув таткові у вічі і спитав:
– Тату, а ти записав туди мене?
Коли ж хто про своїх і особливо про домашніх не піклується, той відрікся від віри і гірший за невірного. (Перше послання до Тимофія св. ап. Павла 5:8)
