Притчі Один чоловік вирішив іти шукати Бога. На порозі дому його сумління запитало:
– Хто прикував мене до порогу цієї оселі?
– Я, – відповів Бог.
Та галасливий голос розуму заглушив кволий шепіт сумління.
Вродлива дружина, тулячи до грудей маля, благала чоловіка зостатися. Але той відсторонив її твердою рукою:
– Хто ця немудра жінка, що присягає на вірність і зваблює красою?
– Це я, – знову заговорив Бог.
І знову не почув чоловік тихого голосу Божого.
Чоловік палко підніс руки до Сходу:
– Де ти, Всевишній? Я здолаю всі перепони, знайду Тебе в сніжних Гімалаях. Моя воля і рішучість не знають меж!
– Як же ти знайдеш Мене в Індії, коли Я зостаюся тут, у тебе вдома.
Але чоловік знову не почув цих слів і ступив у темну ніч.
Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов. (Перше послання св. ап. Іоана 4:8)
