Притчі 
Один брат, що жив у монастирі і часто знемагав від гніву, мовив сам до себе: “Піду в пустелю, може там, не маючи з ким сваритися, вгамую пристрасть”. І вийшов він з монастиря, і став жити самітником.
Одного разу наповнив брат водою глечика і поставив його на землю. Зненацька посудина перекинулася. Те саме сталося вдруге. І третього разу також. Чернець розсердився, схопив глечика і вдарив його об землю. Глечик розбився. Отямившись, брат почав міркувати про те, що сталося, і зрозумів, що ворог поглумився з нього. Тоді він сказав:
– Я сам, але пристрасть гніву здолала мене. Повернуся я в монастир, бо усюди треба боротися з собою і проявляти терпеливість, а особливо уповати на Божу поміч.
І чернець повернувся до своєї обителі.
У спокусі ніхто не кажи: “Бог мене спокушає”; бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого, але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю. (Послання св. ап. Якова 1:13,14)
