Притчі 
Пригадую собі одну молоду жінку, настільки ж шалено кохану, як і неймовірно красиву, чий розпач не мав меж, коли лікарі поставили їй дуже занепокійливий діягноз у зв’язку з маленьким прищиком, на перший погляд цілком безпечним, у куточку уст. Її врода опинилася під загрозою, чи буде вона й надалі коханою? Таку ж розпач зустрічаємо иноді серед тих, хто свідомий своєї моральної небездоганности. Нехай вони заспокояться. Якщо любов, аби пробудитися в людському серці, потребує споглядання краси чи доброти, – то Бог цього не потребує. Його любов – цілком иншої природи.
Апостол Павло добре знав це, коли, описуючи її, вжив не дуже поширене в ті часи слово агапе, тобто любов-милосердя. Справді, не привабливий вигляд творіння викликає в Бога любов, а Його любов творить цю «привабливість», красу, доброту в істоті, яку Він любить. Грішники, якими ми є, зневірюються, втративши моральну красу. Це коштує нам поваги з боку инших людей і передусім самих себе, і ми гадаємо, що Бог також відвернувся від нас. Так, немов досі Його любов давалася нам за наші чесноти! Так, немов людина є спроможною здобути Його повагу, розбудити Його серце!
