Данієль була дуже нещасною: три роки тому її покинув чоловік. Однак вона не переставала молитися за його повернення. Чекала на нього, хоча не було жодної раціональної передумови для існування такої надії. Чоловік покинув жінку, нічого не згадуючи про бажання повернутися, і вже три роки не з’являвся. Та вона, незважаючи ні на що, надіялася! У глибині душі була переконана, що знайде його.
Та одного дня, виснажена постійною молитвою й втомлена очікуванням, пішла до свого душпастиря, щоб розповісти йому про свої переживання та сумніви щодо вірности Господа Бога. У відповідь на це отець сказав їй: “Це добре, що Ви молитеся. Але чи в серці Ви примирилися зі своїм чоловіком?”
“Як це, чи я примирилася?! Це ж він мене покинув, завдав мені болю! Він повинен попросити в мене пробачення.”
“Я Вас розумію, але Господь Бог дивиться на все це інакше, ніж Ви. То Він перший полюбив нас, Він перший прощає й просить Вас, щоби Ви були схожою на Нього. Пробачте першою, навіть якщо Вам здається, що це несправедливо… Побачите…” Після довгих і бурхливих вагань Данієль вирішила пробачити. Через два дні прозвучав телефонний дзвінок. Чоловік, який уже кілька тижнів лежав у лікарні, наново відкрив у своєму серці любов до дружини, знайшов Данієль і попросив у неї пробачення! Боже милосердя безмежне й дуже часто просто дивовижне!
Філіп Мадр, “Боже зцілення”