Так, місто, в якому ми живемо, унікальне. То й що, що я писала про це тисячу разів? І буду, буду, буду. Ось чому. Через наші місця завжди, чуєте, завжди проходила дорога із Росії до Європи та навпаки. Торговий та пасажирський шляхи. А також із Росії до Молдови, Румунії, до Чорного моря… Через наше місто проходили …
У нашому прикордонному містечку здавна в мирі та злагоді живуть румуни та євреї, поляки й українці, вірмени й татари. Усі, хто сюди приїхав, залишаються тут назавжди. Бо тут місце таке райське. Не знаю, чи мешкають тут янголи, але те, що вони тут частенько прогулюються, відпочиваючи від своїх турбот, – це достеменно! Люди ж у нас …
Попри те, що місця тут гарні, щедрі, для декого вони все ж небезпечні, навіть в якомусь сенсі фатальні… Як, наприклад, для прем’єр-міністра Павлика… Нашого прем’єр-міністра, але при цьому громадянина Панами, як потім з’ясувалося. От здавалося б: де ми, де Панама, де прем’єр-міністр, а якось все збіглося та зримувалося. Це для нас той його приїзд було …
Авжеж. Ну й газета в нас є одна! Називається «Будильник». Ну й пишуть! Ну редактор, Петя Довжик, – голова! Ну взагалі! Ось, наприклад, розкопав Петя такий факт, що нібито в Чернівецькій області виявили дівчинку, яку колись підібрали та виховали гуси. Люди від цікавості скаженіли, тираж виріс, газети в усіх кіосках розкупили, очевидці звідкілясь узялися. Пишуть …
Але! Ех, Марино, Марино! Погано вона знала гуцулів! – Я тебе почастував цією бджолою, – з інтонацією Богдана Ступки вигукнув Іванко, – я тебе і… Одне слово, Грабичок, вочевидь, вирішив мене прибити, щоб не мучилась. І подумала я, що це дуже непоганий вихід зі становища. Насамперед для Грабиків, щоб я не завивала в них під …
«Яким прекрасним було б твоє життя, якби не ти…» Так сказав колись мій чоловік. І мав рацію. Найстрашніше для мене – мовчати. Я неймовірно балакуча. «Ре-чис-та», як сказав би один жахливий… Й побазікати для мене іще краще, ніж кава там чи шоколад. А було ось так. Приїхали ми з чоловіком у гори вдосвіта. Домовилися з …
Ну такий хвацький та заповзятливий народ, що просто дивом дивуєшся! Якось їхала я міжміським автобусом з Одеси до Чернівців. Було це перед святами, народу в салоні – як оселедців у діжці, а тут двоє циганів лізуть із велетенськими мішками. Ну куди ви, куди? Пасажири їх вгамовують, – мовляв, і без того тісно; а вони гайда …
Не знаю, яку вас, а ось у нас, у Чернівцях, жінки можуть говорити і говорити, говорити і говорити… – Нє, ну ви зауважили, як вони на всьому розуміються?! Вони все знають краще! – Так… Як управляти країною… – Як грати у футбол… – Як водити авто… – На що ловиться риба і де… – Що …
Якщо не квапитися і все спочатку, то зателефонуйте до приймальні дирекції Чернівецької макаронної фабрики. І відповість вам голос ніжний, вкрадливий, манкий, солодкий. Секс-по-телефону поряд не лежав, не валявся. «Ал-л-льо-у… Чернівецьке-акціонерне-товариство-з-виготовлення-макаронних-виробів-слу-у-у-ха-є-е?» І всі одразу біжать туди. Подивитися – хто! Хто вона, гейша, гетера з голосом, що так багато обіцяв? Хто?! А там Гутта Сергіївна… Така жінка… …
Того дня в нашому маленькому прикарпатському місті було храмове свято. У такі дні в нас ніхто навіть не поворухнеться, аби щось таке робити, лиш би не відпочивати. Навпаки. Все зачиняється – заклади, контори, офіси, магазини, майстерні, ринки. Хворі не хворіють, породіллі не народжують, шевці не тачають, ткачі не тчуть, швеї не шиють. Тихо. Ніхто нічого …
Притчі