Один християнин потрапив до раю. Ангел веде його до його нової оселі. Християнин бачить чудовий замок і каже:
– Мабуть, це мій дім!
– Ні, – відповідає ангел, – твій дім далі.
Раптом християнин побачив пречудовий палац і гукає:
– Оцей!
– І не цей. Ще трохи потерпи.
Ангел веде його поряд зі ще кількома чудовими будинками і спиняється перед вутлою хатиною.
– Ну от і прийшли, – каже він.
– Що це?
– Твій дім на всю вічність.
– Цей? Як же? – похнюпився християнин. – Чому інші живуть у замках і палацах, а я?..
– Річ у тім, – ледь зітхнув ангел, – що будинки на небі зводять зі скарбів, зібраних унизу…
Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, там буде й серце ваше. (Євангеліє від Матфея 6:20,21)