Жив на світі тесля, майстер він був непоганий, тільки любив усі справи на завтра відкладати. Як тільки до нього зверталися з проханням, він відповідав:
– Добре, завтра зроблю!
У молодості казали теслі:
– Одружуйся.
А він відповідав:
– Добре, завтра одружуся!
Так і молодість пройшла. А справ завжди багато: то одне, то друге, так і відповідав завжди:
– Добре, завтра зроблю!
Що встигав зробити, що не встигав, особливо не засмучувався, так життя і йшло собі потихеньку. Якось уранці попросили його люди замовлення виконати. Наш тесля за звичкою відповів:
– Добре, завтра зроблю!
А йому люди кажуть:
– Та коли ж завтра? Тобі-то скільки вже років? А раптом помреш і не зробиш?
– І то-вірно! – здивувався тесля. – Дійсно, скільки мені зараз років?
Рахував-рахував, і на стілець сів, погано стало:
– О це так! – сказав сам собі. – А мені і правда вже шістдесят років стукнуло! Коли ж це все життя пройшло?
* *
У духовному житті немає завтра, рятуй душу зараз.
Чернець Симеон Афонський
Отже, глядіть, робіть обережно, не як нерозумні, а як мудрі, цінуючи час, бо дні лукаві. (Послання до Ефесян св. ап. Павла 5:15,16)