Притчі БОЖА ВИШИВКА
Коли я був маленьким, моя мати багато вишивала. Я сідав біля неї і запитував, що вона робить. Вона відповідала: «Вишиваю».
Я спостерігав за маминою роботою знизу, з місця, яке було нижчим від того, де сиділа мама, тому я завжди скаржився, що з мого місця те, що вона вишиває, здається дуже розмитим і незрозумілим.
Вона мені посміхалась, дивилася вниз і лагідно говорила:
– Синку, йди надвір і трішки побався, а коли я закінчу вишивку, то посаджу тебе собі на коліна і покажу вишивку звідти, звідки її бачу я.
Я запитував себе, чому вона інколи використовує нитки темних кольорів і чому малюнок здається мені таким безладним звідти, де сиджу я.
Через декілька хвилин мама покликала мене:
– Синку, ходи до мене на коліна.
Я негайно прибіг, і був здивований і схвильований, побачивши красиву квітку або прекрасний захід сонця на її вишивці. Я не вірив своїм очам – знизу ж усе виглядало таким розмитим!
Тоді мати мені сказала:
– Сину мій, знизу тобі все здавалося розмитим і безладним, бо ти не знав, що вгорі існує план. Є задум, я дотримувалася його. А тепер подивися на цю вишивку звідти, звідки бачу її я, і знатимеш, що саме я робила.
Дуже часто впродовж років я дивився на Небо і запитував:
– Отче, що Ти робиш?
Він відповідав:
– Я вишиваю твоє життя.
І тоді я запитував:
– Але в ньому все так заплутано, так хаотично. Нитки здаються такими темними, чому вони не яскравіші?
Отець відповідав мені:
– Дитино Моя, займайся своєю працею, а Я робитиму Свою, та одного разу візьму тебе на небо, посаджу на коліна, і тоді ти побачиш увесь план з Моєї висоти. Тоді ти й зрозумієш…
Невідомий Автор
ТРОЯНДА І ЖАБА
Жила собі прекрасна троянда, вона дуже раділа з того, що є найкрасивішою в саду.
Одного дня вона зрозуміла, що люди милуються нею тільки здалека, не наближаючись.
Вона помітила, що біля неї завжди сидить велика темна жаба, тому ніхто й не наважувався підійти й подивитися на неї зблизька.
Це відкриття її обурило, і вона наказала жабі негайно забратися звідти; жаба скорилася, сказавши:
– Добре, якщо ти цього хочеш.
Незабаром після того жаба проходила повз місце, де росла троянда, і здивувалась, побачивши її геть зів’ялою, без листя і пелюсток.
І жаба сказала троянді:
– Як же погано ти виглядаєш! Що з тобою сталося?
Троянда відповіла:
– З того часу, як ти пішла звідси, мене день за днем стали обгризати мурахи, і мені більше ніколи не вдасться стати такою, як раніше.
Жаба на це відповіла:
– Зрозуміло, коли я була тут, то з’їдала цих мурашок і тому ти завжди була найгарнішою квіткою саду.
Невідомий Автор
| Мораль: Ми часто недооцінюємо інших людей, бо думаємо, що є кимось більшим, ніж вони, що ми красивіші, або просто вважаємо, що «від них немає жодної користи».
Бог не створив у цьому світі нікого зайвого, усі ми маємо чогось навчитися від інших і чогось навчити їх, і ніхто нікого не повинен зневажати. Може так статися, що ця людина якраз і робить нам те добро, якого ми навіть не усвідомлюємо. |
ДОСКОНАЛЕ СЕРЦЕ
Якось один юнак став посеред містечка і проголосив, що в нього найкрасивіше серце в усій околиці.
Навколо нього зібрався великий натовп. Усі стали милуватися його серцем і підтверджувати, що воно є досконалим, бо на ньому не було видно ні рубців, ні подряпин.
Тож усі зійшлися в думці, що це було найгарніше серце, яке вони тільки бачили. З цим не погодився один старий чоловік. Він підійшов до хлопця і сказав:
– Твоє серце навіть близько не є таким красивим, як моє.
Здивовані були і люди з натовпу, і хлопець, коли подивилися на серце старого. Воно, хоч і сильно билось, було вкрито рубцями, а місцями навіть бракувало цілих шматків, які було замінено іншими, що не зовсім підходили, бо навколо них виднілись нерівні краї і виступи.
Мало того, в серці було видно глибокі ямки, де бракувало великих шматків.
Люди збентежились. Як він може казати, що його серце красивіше?
Юнак поглянув на серце старого і, побачивши, яке воно пошарпане, розсміявся.
– Ти, напевно, жартуєш, – сказав він, – порівняй своє серце з моїм! Моє досконале, твоє – суцільні рубці і біль.
– Це правда, – відповів старий, – твоє серце виглядає бездоганно, але я ніколи не хотів би мати з тобою справи… Бачиш, кожен рубець символізує людину, якій я віддав усю свою любов. Я виривав шматки свого серця і дарував кожній людині, яку любив. Багато з них також дарували мені частину свого, яку я вкладав у місця, що залишалися порожніми. Оскільки ці частинки були неоднаковими, видно нерівні краї, і я з цього радію, бо вони нагадують про взаємну любов. А були випадки, коли я дарував комусь шматок свого серця, а та людина не дарувала мені нічого у відповідь. Так у ньому з’являлися дірки.
Хлопець і люди навколо були дуже зворушені.
Старий продовжив:
– Віддавати любов – це завжди ризикувати, але, незважаючи на біль, який завдають ці відкриті рани, вони нагадують мені, що я продовжую любити деяких людей, і живлять надію, що якогось дня вони, можливо, повернуться і заповнять ту пустку, яку залишили в моєму серці. Тепер ти розумієш, що таке насправді красиве серце?
Юнак задумано замовк, і в його очах виступили сльози. Він підійшов до старого, вирвав шматок свого молодого красивого серця і подарував йому.
Старий прийняв його і вклав у своє серце, а потім, навзаєм, вирвав шматок свого, вже старого і зраненого серця і ним заліпив відкриту рану юнака.
Ця частинка підійшла за формою, але все ж не бездоганно, бо видно було нерівні краї.
Юнак глянув на своє серце, що більше не було досконалим, але завдяки йому відчув себе кращим, ніж раніше, бо любов старого чоловіка наповнила його серце.
Невідомий Автор
| І ти, читачу цих рядків, прийми часточку мого серця…
Щастя не завжди полягає в тому, щоб робити те, що ми хочемо, а в тому, щоб ЛЮБИТИ те, що робимо, щастя – це стан душі. Ми не будемо щасливими, поки не вирішимо БУТИ щасливими. |
ТРИ БАЖАННЯ
Дуже бідний рибалка закинув у море свій невід і витяг на берег прекрасну золоту рибку.
– Принаймні буде щось на вечерю для мене і для дружини, – подумав він задоволено.
Але рибка була чарівною і вміла розмовляти:
– Не вбивай мене, не вбивай! Я – цариця усіх риб і маю чарівну силу. Якщо ти мене звільниш, я виконаю три бажання, які задумаєш ти і твоя дружина.
Оговтавшись від здивування, рибалка вирішив їй повірити і повернув у море цю чудову рибину.
Повернувшись до халупи, він радісно сказав дружині:
– Цариця риб виконає наші три бажання, жінко; все, що ми забажаємо, здійсниться!
– Як добре! – вигукнула дружина, і додала: – Яка ж я голодна, хоч би на столі з’явилась смачна сосиска!
І її бажання сповнилось.
– Що ж ти накоїла, дурепо! Ти ж змарнувала на дурницю одне з трьох бажань, а могла стати власницею десяти фабрик сосисок!.. Яка ж ти дурна, бодай тобі ця сосиска прилипла до носа!
І, звичайно, так і сталося.
Сосиску неможливо було віддерти, не завдаючи болю жінці. Тому неминуче третім бажанням було, щоб ця сосиска відліпилась від її обличчя. Так і сталось, і в результаті рибалка і його дружина залишились ні з чим.
Невідомий Автор
«Якою мірою міряєте, такою відміряється й вам» (Мф. 7:2)
