Один альпініст зважився підкорити вершину, яка вважалася однією з найважчих. Бажаючи привласнити всю славу, він вирішив зробити це сам.
Але вершина не піддавалася просто так. Стемніло. Зорі і місяць у ту ніч сховалися за хмари. Було темно, хоч в око стрель. Але альпініст не спинявся.
І от на одному небезпечному виступі він посковзнувся і зірвався вниз. І напевне би загинув, якби не застрахувався, як досвідчений верхолаз.
Повиснувши над безоднею в цілковитій темряві, нещасний викрикнув:
– Боже, благаю, врятуй мене!
І раптом ясний голос промовив з неба:
– Ріж мотузку!
Але бувалий альпініст тільки міцніше схопився за неї, безпорадно повиснувши. Він так і не зважився відрізати її.
Наступного дня загін рятувальників знайшов тіло замерзлого альпініста, що уп’явся в мотузку, яке висіло на півметра над землею.
* *
Довіртеся Господу!
Покладайся на Господа у скорботах твоїх, і Він підтримає тебе. Ніколи не дасть Він упасти праведникові. (Псалом 54:23)