Два дні утримання від читання

Два дні цілковитого утримання від читання і писання – ніколи не думала, що ця рекомендація окуліста після певних процедур для очей буде такою складною для виконання!

Книжка, газета, тексти, комп’ютер, Фейсбук – усьому цьому зась. І на додаток ще й кави не можна! Перші години відчуття таке, що життя позбавлене усіх насолод і принад. Якийсь ранок прісний, день нудний, вечір незатишний… Чогось так відчайдушно бракує! Ранкової бадьорости без читання за кавою нема, по обіді, коли найменша донька заснула, рука автоматично тягнеться до роботи за комп’ютером, і усвідомлення, що з цим доведеться зачекати, створює якусь пустку… Увечері без книжки годі заснути.

Це – день перший.

Наступного ранку вирішую взятися до справ, на які досі не було часу – здебільшого через те таки читання і роботу за комп’ютером.

І їх виявляється безліч! Я пересаджую свої фіялки, пеларгонії і квітучі каланхое, роблю собі пахучий натуральний крем для обличчя з ромашки, нагідок, меду та оливкової олії, упорядковую наші родинні фотоальбоми, сортую одяг, з якого повиростали діти і який можна віддати іншим, протираю порохи із численних книжкових полиць, під час чого знаходжу книжки, які давно хотіла прочитати. Дивно, але не відчуваю спокуси, як бувало, кинути все і всістися прочитати хоч кілька сторінок.

Мені ще треба попорядкувати на горищі! А там – несподівана і дорога серцю знахідка – валіза із пожовклими листами мого чоловіка до мами, коли він, малий хлопчик із ДЦП, лікувався в Криму, і у своїх листах до мами у Львів малював море…

Наступної години ми з молодшою донькою «робимо море» в себе на подвір’ї і пускаємо по ньому різнокольрові кораблики, вивчаючи кольори.

Потім зі старшою, що прийшла зі школи, випробовуємо новий рецепт піци, а увечері з найстаршою, що прийшла з університету, дискутуємо про етнічну і політичну націю. Чесно кажучи, інколи за постійною роботою бракує часу – як на такі розмови і дискусії, так і на кулінарні витребеньки.

Потім – гра «у назви міст і столиць», найгірший знавець яких миє увесь посуд. Як давно ми не бавилися всією родиною! І географію трохи згадали…

А увечері для дорослих членів сім’ї – на балконі при зорях дегустація вина власного виробництва піврічної витримки.

Непогана альтернатива традиційному вечорові, де кожен у своєму куточку за своїм читанням чи телефоном!

День третій. Можна уже пити каву і щось читати при цьому. Не поспішаючи, смакую духмяний напій і дивлюся на свої квітучі фіялки та пеларгонії на підвіконні. А потім – на стосик відкладених на читання книжок. Ну що ж, утримання від читання скінчилося! Ура! Без нього було по-своєму цікаво, але який це все-таки великий дар – бачити і читати!

Більше, ніж того заслуговую

Того ранку я покинулася вже втомленою і з важкою головою. Цілу ніч моя двомісячна Софійка капризувала. Міцно заснула лише над ранок. А мене чекало приготування сніданку, дискусії зі старшою донькою – студенткою університету на тему «Чи варто відвідувати першу пару, якщо викладач нудний і те, що він викладає, можна почерпнути з інтернету?». За тим – не менш емоційна суперечка із середульшою, шестикласницею, про те, що надворі вже холодно, отож варто одягти куртку та шапку, а от з таким яскравим манікюром – один ніготь синій, а другий жовтий – в 11 років до школи ходити не варто. Після того, як за старшими дітьми зачинилися двері, почалася нова дискусія з мамою чоловіка – чи варто у квітнику викопувати конвалії і на їхнє місце садити кущі смородини. Після компромісу (рядок – конвалій і кілька смородинових кущиків), ранкової кави з цикорію (ех, випити би справжньої, щоб збадьоритися, але не можна, годую грудьми) – прання-прасування пелюшок. А опісля – а ну ж сяду трохи за комп’ютер, попрацюю. Узяла книжку на редагування, зайва копійка для сімейного бюджету не завадить. Та спочатку – хоч на мить до «Фейсбуку»… Але тут, тільки-но останній почав завантажуватися, вимогливо заплакала Софійка. Ну що ж, час годування, прогулянки, а потім – прання-прасування, а потім – приготування обіду, а потім – знов годування в супроводі бесіди з молодшою щодо того, чи варто дивитися примітивні серіяли, і зі старшою – на тему присутности в так званому творчому безладі певних антисанітарнрих ознак.

Ну ось і вечоріє… Треба гріти воду на купання. І – думати за вечерю. Втома від рутинности, роздратування від того, що нічого не встигаю, заполонює мене.

– Мамо, а я тут у «Рецептах господині» знайшла рецепт смачної страви. Не переживай, не шкідливої! Печена картопля зі сметанково-сирним соусом! Зараз приготую! – це середульша.

Та-ак, питання з вечерею вже вирішилося.

– А мене оце відвідала муза прибирання. Увесь посуд помитий і на місці. З-під комп’ютерного столика і ліжка видобуто чотири срібні ложечки, зникненням яких ви бідкалися, – це найстарша.

Ну от, і «родинне срібло» знайшлося, хоч навіть і не там, де йому варто знаходитися.

Відчиняю кватирку, – вітер втихомирився, надворі – лагідне і тепле надвечір’я. Ще можу погуляти зі Софійкою! Виходимо на балкон, на який простягла свої гілки стара груша. Навколо нас – справжній осінній золотолистопад, а он у куточку на листі примостився і заспокійливо муркоче наш рудий котик Грицик.

Софійка засинає, подарувавши мені блаженну посмішку. Моя втома і сонливість наче випаровується. Як вона виросла за останні тижні!

– Ану лови! – чоловік, що в садку рве до кошика ранети довгою палицею зі спеціяльною насадкою, простягає мені на 2-й поверх у тій насадці жовтогарячу грушу і… квітку хризантеми.

І я знов сповнююся снаги до роботи. Та-ак, нумо до комп’ютера, горнятко кави (звичайно, цикорієвої, вона ж значно корисніша і смачніша за звичайну), вже ніяких там фейсбуків, прямісінько відкриваю текст для редагування.

І… на мої очі потрапляє фраза одного священика, що на запитання «Як ся маєте?» любив відповідати: «Краще, ніж того заслуговую!».

Господи, дякую Тобі за все! Я маю більше, ніж заслуговую! Тільки не завжди це можу розгледіти і усвідомити. І не завжди дякую Тобі за це.

Наступна

Доброго ранку, Боже!

Хтось напівжартома-напівсерйозно зауважив, що люди поділяються на дві категорії. Одні кажуть зранку, розплющивши очі: «О ... Читати далі

Попередня

Дивовижний день

Цей сажотрус із жеку – як Господнє підбадьорення серед побутових негараздів і космічних рахунків за ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *