Притчі 
Вулицею йшла дівчинка і вела за руку дуже п’яну жінку, яка горбилась і лаяла когось. Її волосся було розкуйовджене, а одежа – дуже брудна. Люди навколо не приховували своєї огиди й відхилялися вбік, а хтось обурено сказав:
– Жахіття! Яка п’яниця!
Дівчинка зупинилася, повернулася заплаканим обличчям до перехожих, і, затремтівши, закричала з болем:
– Не п’яниця вона! Не п’яниця! Це моя матуся!
* *
Для істинної любові немає грішників.
Чернець Симеон Афонський
Бог не дивиться на особу, але в усякому народі той, хто боїться Його і робить по правді, угодний Йому. (Діяння св. Апостолів 10:34,35)