Двоє друзів поїхали на прогулянку автомобілем по гірській дорозі. Той, який був пасажиром, просив свого друга пригальмовувати на крутих поворотах, але той, що був водієм, не прислухався до його слів. Нарешті, водій не впоравшись з великою швидкістю, не вписався в поворот, і автомобіль вилетів з дороги в прірву. На щастя, машина, падаючи, зачепилася за велике дерево, що росло на обриві, і повисла на гілках цього дерева. Друзі перевели дух і переляканий пасажир запитав у водія:
– Що ж ти не гальмував?
– А хіба ти не бачиш, що я загальмував? – заперечив той.
– Ех, ти! Загальмував! – похитав головою його супутник. – Добре, що на цьому дереві гальмо для нас знайшлося, а то б і далі гальмували!
* * *
Не довіряй власному “я”, гірше за нього водія не знайдеш.
Мудрий серцем приймає заповіді, а нерозумний устами спотикнеться. (Притчі Соломонові 10:8).