Жебрак, гуляючи ринком, знайшов шкіряний гаманець. Відкривши його, він виявив, що в ньому містилося сто золотих монет.
У цей момент жебрак почув крик людини в торгових рядах:
– Нагорода! Нагорода чекає того, хто знайде мій шкіряний гаманець!
Будучи чесною людиною, жебрак підійшов до тієї людини і віддав їй свою знахідку.
– От ваш гаманець. Я можу тепер отримати нагороду?
– Нагороду? – усміхнувся торговець, жадібно рахуючи золото. – У гаманці, який я загубив, було двісті золотих. Ти вже вкрав більше за нагороду. Піди або я покличу поліцію!
– Я – чесна людина, – відповів жебрак. – Дозвольте нам вирішити це питання в судді.
Суддя терпляче вислухав обидві сторони і сказав:
– Я вірю вам обом. Правосуддя можливе! Торговцю, ви заявили, що коли ви загубили гаманця, у ньому містилося двісті золотих. Гаразд, це – значна сума. Але, гаманець, який цей жебрак знайшов, мав тільки сто золотих. Тому, це не міг бути той, який ви загубили.
І, з цими словами, суддя віддав гаманець і усі золоті жебракові.
Господи, Ти чиниш з милостивим милостиво, і з справедливим за справедливістю його, з чистим – за чистотою його, а з лукавим – за лукавством його. (Псалом 17:26,27)