Притчі 
У пустелю на декількох автомобілях виїхали науковці, щоби зібрати зразки рослин. Із собою взяли сімох собак-захисників.
Через якусь годину один із псів агресивно загавкав, і відразу ж туди збіглося й решту собак. Виявилося, що на невеликому пагорбі сидів гепард і дивився на незвичний рух його територією. Усі собаки збилися в купу метрів за п’ять від нього і заливалися гавкотом. А підійти боялися.
Гепард з першого погляду оцінив їхню міць і, граційно вигнувши довгу шию, зневажливо повів головою убік. На собак, хоча вони й створювали великий шум, зважав мало. У впевненій поставі цього красеня відчувалося розуміння повної власної переваги. Гепард знав, що хоча і собаки не з боягузів, він легко переважить кожного силою удару, реакцією і швидкістю бігу. Міг би просто зараз кинутися на них, і вони би розбіглися врозтіч. Та гепард великодушно не зважав на зчинений собаками галас, розуміючи, що не можуть йому зашкодити.
Отак і людина, пильнуючи на своїй території чужих, часто не зважає на голосну гавкотню малих їхніх прислужників.
