Притчі Одна дівчина йшла полем, де побожний чоловік ревно молився. Закон їхньої релігії не дозволяв проходити повз таке місце. Коли сільська дівчина поверталася, побожний чоловік сказав:
– Як же неґречно ти вчинила, дівчино! Це ж гріх – іти там, де молиться чоловік.
– А що ви вважаєте молитвою?
– Молитвою? – вигукнув він. – Хіба ти не знаєш, що це таке? Молитися – значить думати про Бога.
Дівчина запитала:
– Як же ви побачили мене, якщо думали про Бога? Коли я ішла тут, то думала про свого коханого, і не помітила вас.
Він сказав їм у відповідь: добре пророкував Ісая про вас, лицемірів, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене. (Євангеліє від Марка 7:6).
