Притчі Коли чоловік був ще дитиною, бабуся завжди казала йому:
– Онучку, от виростеш, стане тобі на душі погано – ти йди в храм, там тобі полегшає.
Він виріс. І стало йому жити якось зовсім нестерпно. Згадав він бабусину пораду і пішов у найближчий храм.
Там до нього підходить хтось:
– Не так руки тримаєш!
Друга підбігає:
– Не там стоїш!
Третя бурчить:
– Не так одягнений!
Ззаду обсмикують:
– Неправильно хрестишся!
А тут підійшла одна жінка і каже йому:
– Ви б краще вийшли з храму, купили собі книжку про те, як тут слід поводитись, а потім і заходили.
Вийшов чоловік з храму, сів на лавку і гірко заплакав. Раптом чує він голос:
– Чому ти, дитя моє, плачеш?
Підняв він своє заплакане обличчя, побачив Христа та й каже:
– Господи! Мене в храм не пускають!
Обійняв його Ісус і каже:
– Не плач, вони і мене до храму не пускають.
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти. (Євангеліє від Матфея 23:13)
