Притчі 
ТАЛІСМАН
Мати ніяк не могла привчити свого сина приходити додому до заходу сонця. Тоді вона розповіла йому, що з настанням сутінків по дорозі, яка веде до їхнього дому, гуляють привиди.
І хлопчик став так боятися привидів, що коли виріс, то відмовлявся ходити будь-куди увечері. Тоді мати дала йому талісман і сказала, що він оберігатиме його.
* *
Погана релігія змушує вірити в талісмани. Добра релігія показує, що привидів не існує.
КІТ ГУРУ
Щоразу, як Гуру сідав зі своїми учнями молитися в ашрамі, до кімнати заходив кіт і відволікав їх від молитви. Тому Гуру наказав учням на час богослужіння прив’язувати кота.
Після смерті Гуру кота і далі продовжували прив’язували на час богослужінь. І коли він здох, в ашрам принесли іншого, щоби мати певність у правильності виконання наказів Гуру.
* *
Минуло багато століть, і освічені учні Гуру написали безліч трактатів про літургійне значення прив’язування кота під час богослужіння.
КУЛЬБАБИ
Один чоловік мав газон, яким він дуже колись пишався і на якому несподівано засіялося багато кульбаб. Він заходився знищувати їх усіма відомими йому методами, але ніяк не міг перемогти цей бур’ян.
Врешті-решт він написав у Міністерство сільського господарства, перелічивши усі випробувані ним способи, і завершив листа запитанням: “Що мені тепер робити?”
Через деякий час прийшла відповідь: “Ми пропонуємо Вам навчитися їх любити”.
* *
Я пишався своїм газоном, але страждав від нашестя кульбаб, які намагався знищити різними методами. Тож навчитися любити їх було не таким вже й легким завданням.
Почав з того, що кожного дня розмовляв з ними. Щиро. По-дружньому. Вони ж продовжували вперто мовчати, бо терпіли від війни, яку я вів проти них, і з недовір’ям ставилися до моїх намірів.
Але прийшов день – і вони усміхнулися мені. І подобрішали. І відтоді ми почали товаришувати.
Мій газон, звичайно ж, був зруйнований. Але яким привабливим став мій сад!
* *
Чоловік поступово почав втрачати зір. Він боровся за своє здоров’я як тільки міг. Коли ж медицина виявилася безсилою, далі став боронитися своїми позитивними емоціями. Від нього вимагалося неабиякої відваги, аби сказати: “Я пропоную тобі навчитися любити свою сліпоту”.
Спочатку він не знав, що йому з цим робити. І коли через деякий час змусив себе заговорити до своєї сліпоти, його слова були гіркими. Але він продовжував говорити, аж поки ця гіркота не стала смиренням, і терпінням, і згодою, а одного дня, на превелике його здивування, дружелюбністю… і любов’ю. Настав день, коли він зміг покласти руки на свої очі і сказати: “Я люблю вас”. У цей день я побачив його усмішку.
Зір він втратив назавжди. Але яким привабливим стало його обличчя!
НЕ ЗМІНЮЙСЯ
Багато років я був невротиком. Знервованим, пригніченим, егоїстичним. І всі твердили, що я повинен змінитися.
Я ображався на них і згоджувався з ними, і хотів змінитися, але просто не міг, не зважаючи на всі мої старання.
Але найбільше болю завдавало мені те, що, як і всі інші, радив мені змінитися і мій найкращий друг. Я чувся безсилим і загнаним у кут.
Одного разу він сказав: “Не змінюйся. Я люблю тебе таким, яким ти є”.
Ці слова були як музика для моїх вух: “Не змінюйся. Не змінюйся. Не змінюйся… Я люблю тебе таким, яким ти є”.
Я розслабився. Ожив. І несподівано змінився!
* *
Тепер знаю, що я просто не міг змінитися, поки не знайшов того, хто полюбив мене таким, яким я є.
Чи отак ти мене любиш, Боже?
МІЙ ПРИЯТЕЛЬ
Малік, син Дінара, дуже переймався поведінкою сусідського хлопця, який вів розпусне життя. Довгий час Малік лише спостерігав за ним, сподіваючись, що в цю справу втрутиться хтось інший. Але коли поведінка хлопця стала нестерпною, Малік таки втрутився, наполягаючи, щоб той змінив свій спосіб життя.
Але хлопець спокійно відповів, що він – улюбленець султана, тому ніхто не заборонить йому жити так, як він того бажає.
– Я особисто поскаржуся султанові, – сказав Малік.
– Марна трата часу: султан не змінить свого ставлення до мене.
– Тоді я поскаржусь на тебе Аллаху, – сказав Малік.
– Аллах занадто милосердний, аби засуджувати мене.
Малік пішов переможеним. Але коли репутація молодого чоловіка настільки впала, що це викликало загальне обурення, Малік відчув, що саме він повинен спам’ятати хлопця. Проте по дорозі до його будинку він почув Голос, який сказав: “Не зачіпай Мого приятеля. Він під Моєю опікою”.
Це настільки збило Маліка з пантелику, що коли він прийшов до помешкання хлопця, то не знав, що мав казати.
– Чого ти прийшов цього разу? – спитав той.
І сказав Малік:
– Я прийшов спам’ятати тебе. Але по дорозі сюди Голос зверху наказав залишити тебе в спокої, бо ти, як приятель, є під Його опікою.
Розпусник здавалося був приголомшений.
– Він справді сказав, що я – Його приятель? – перепитав він.
Але Малік вже вийшов і не чув запитання. Через декілька років йому довелось зустріти цього чоловіка в Мецці. Виявилось, що його настільки вразили слова Голосу, що той роздав усе своє майно і став мандрівним монахом. “Я прийшов сюди в пошуках свого Приятеля”, – сказав він Маліку і помер.
* *
Бог – приятель грішника! Таке твердження настільки ж небезпечне, як і плодотворне. Одного дня я випробував його на собі. Я сказав: “Бог такий всепрощаючий, що не зневажить мене”. І несподівано – вперше у своєму житті – я почув Добру Звістку.
