Притчі 
Бабуся Марта мусила їхати зі свого села в ближнє містечко, у районний центр. Добре, що пенсіонерам такі подорожі дозволяється не оплачувати, бо якби ще й платила, то може б і не поїхала. А треба, адже підприємство, яке орендує в неї землю, почало виплачувати непомірно малі суми, і мусить звідатися до їхнього офісу, щоб обстояти свою правду.
Коли зайшла в їхню контору, то службовець почав доводити, що коли орендодавець не хоче обробляти землю сам, то орендар може виставляти свої ціни за оренду землі. І на підтвердження показав на молодого чоловіка, який сидів за комп’ютером у тому ж приміщенні: «Ось він представляє закон. Можете переконатися».
І той підтвердив: – «Так, я – представник закону».
Але бабуся Марта усе життя пропрацювала економістом у колективному аграрному господарстві, у неї була вища освіта, і на законах вона розумілася. Тож не забарилася тим скористатися:
– Таке дозволяється тоді, коли земельна ділянка, яка призначена для вирощування рослин, розміщена окремо і не прилягає до загальної площі інших ділянок, або якщо підтоплюється водою. Бо тоді вона потребує більше затрат. Моя ж ділянка крайня, але вона примикає до інших і є сухою, а тому цьому пункту закону не підлягає. І звернулася до знавця законів:
– Я ж бо кажу правду, чи не так? Ви це знаєте! – Вона була певна, що той підтвердить її слова.
Та молодий чоловік мав свою точку зору:
– Ну, якщо аграрне підприємство визнало вашу землю такою, що вимагає більших затрат, то я змушений з тим погодитися. Бо я – не ваш юрист. Я – їхній юрист, – і він показав на службовця, – вони мені платять, і я захищаю їхні інтереси!
– То, виходить, закон можна купити? – щиро здивувалася старенька.
Молодик примружився, тим видаючи приховану внутрішню усмішку:
– Закон не купують, – сказав досить строго, з виглядом захисника справедливости, а потім дещо м’якше: – Але юристи можуть виступати як від одної, так і від другої сторони конфлікту. Залежно від того, чиї інтереси представляють, – і він напустив на обличчя поважно-непроникну міну.
– То від кого ваша величезна аграрна фірма захищається з допомогою оцього юриста? – звернулася вже до службовця підприємства. – Від мене? Чи від закону, який показує вашу неправду? У такому випадку ви захищаєте зло!
Та чоловік у кишеню за словом не поліз:
– Давайте без катехізисів! Тут вам не церква, тут закони інакші!
Бабуся зрозуміла, що судитися з підприємством вона не стане: не має можливости, та й результат буде той самий. Чулася, що її ущемили і зневажили. Та знайшла в собі сили ще додати:
– Вже недовго до часу, коли закон для всіх буде однаковим – Божим. Я зачекаю.
Юрист єхидно усміхнувся, але промовчав: відчував, що справу цієї жінки таки виграв.
А пані Марта, повертаючись рейсовим автобусом додому, розповідала знайомій про свої нинішні пригоди. А насамкінець додала:
– Правда – то Бог! Якщо в них нема правди, то нема і Бога. Хто відкидає закони Бога, той відкидає і самого Бога. – Друга жінка підтвердила:
– Так-так, Христос говорив: «Я – Шлях, Правда і Життя». Якщо в них нема Правди, то нема і Шляху. А якщо нема Шляху, то не буде й Життя.
На те старенька швидко додала:
– Зате в них є нинішнє, яке купив їм своїми законами лукавий Нечистий. А разом із тим купив і їх самих для себе.
Обидві замовкли. Автобус, трясучись на вибоїнах, проминав сільські хати, що так органічно вписувалися в життя їхніх власників, якби були частиною їх самих.
На зболеному земними негараздами обличчі пані Марти відбився вираз простої чистоти. Хто ж не знає, що на цій Богом забутій землі жити важко. Та вона таки дотягне за правдою, чекати залишилося недовго.
У той час молодий юрист саме збирався іти додому. Він зібрав зі столу документи, акуратно збив у стосик купюри із виплаченої йому зарплати і гідно вийшов за двері контори на свіже повітря. Йдучи, вдоволено підбивав підсумки своєї праці. Через місяць вони з дружиною поїдуть відпочивати на море. А завтра, у суботу, хай вона пройдеться по магазинах одягу, може, вибере щось свіже до вечірнього походу в ресторан. Туди вони ходять не так вже й часто, раз у тиждень.
Все добре, навіть досить добре. Чому ж на серці невдоволення? Важко заробляти на життя. Легко тратити, а заробляти важко.
