Притчі 
Михайло їхав безлюдною дорогою. Раптом він побачив на дорозі заглухлий “Мерседес”. У ньому сиділа літня жінка, що виглядала цілковито розгубленою. Він зупинився перед її машиною, вийшов зі свого старого “Понтіяка” і попрямував до зневіреної і переляканої жінки.
Дама була дуже злякана, бо за тривалий час, поки вона сиділа в машині, так ніхто біля неї і не спинився. А цей молодик – чи не скривдить він її?
– Мене звати Михайло, – відрекомендувався той. – Я допоможу вам. Пересядьте поки що в моє авто – там вам буде трохи тепліше.
Оглянувши машину, він зрозумів, що в неї тріснуло колесо. Однак літня жінка просто не могла впоратися з проблемою самотужки. Михайло сів навпочіпки, зазирнув під машину, щоб визначити, куди поставити домкрат, потер руки, щоб зігріти пальці, і взявся за роботу. Помінявши колесо, молодик усміхнувся.
Жінка запитала:
– Скільки я винна вам за роботу?
Михайло відповів:
– Ви нічого не винні мені. Я просто допоміг у важку хвилину тому, хто цього потребував. Бо ж тільки сам Бог знає, скільки разів мені самому допомагали раніше люди. Якщо ви дійсно хочете мені віддячити, то наступного разу, коли побачите людину в скруті, допоможіть їй і згадайте про мене.
Жінка подякувала і сіла в авто. За декілька кілометрів вона побачила ресторан. Вона зайшла в нього, щоб зігрітися і перекусити перед дорогою. Дівчина, що обслуговувала її, ласкаво посміхнулася, попри те, що весь день провела на ногах. Було видно, що ні робота, ні вагітність, ні повсякденні клопоти не позбавили цю дівчину привітності. З’ївши вечерю, жінка заплатила за неї великою купюрою. Поки дівчина ходила за рештою, дама хутко пішла з ресторану. Повернувшись, дівчина побачила, що жінка зникла.
Вона оглянула столика і помітила на столі записку. Сльози злинули їй з очей, коли вона прочитала: “Ви нічого не винні мені. Хтось допоміг мені сьогодні – так само, як і я вам. Якщо ви справді хочете мені заплатити, то для цього лише не дозволяйте ланцюжкові любові обірватися на вас”.
І як тільки дама могла дізнатися про те, наскільки потрібні були гроші їй та її чоловікові?
Відпускай хліб твій за водою, тому що після багатьох днів знову знайдеш його. (Книга Екклезіаста 11:1).