Притчі РІШЕННЯ
Жив собі один могутній король, який страждав від перепадів настрою: у нього надзвичайно швидко радість переходила в смуток, і навпаки. Це стало причиною його великого внутрішнього напруження і чинило нездатним належно сприймати події, якими жило його королівство і які вимагали його рішучости.
Занепавши духом, він попросив у своїх радників допомоги, щоб побороти свою недугу. Слухняні мудреці зібрались, щоб розв’язати цю проблему. Через декілька тижнів вони запропонувати йому вирішення:
– Ваша величносте, ми принесли засіб від вашої недуги. У цій скриньці захована таємниця вашого душевного здоров’я. Коли вас турбуватиме надмірний смуток чи радість, прочитайте повідомлення, яке зберігає в собі ця чарівна скринька.
Король подякував своїм радникам і, неймовірно радий, сховав маленьку скриньку. Але не минуло й години, як він знову поринув у стан душевного занепаду і депресії.
Король підійшов до рятівної скриньки і витяг цінне послання. У ньому було лиш чотири слова:
«ЗАВЖДИ ТАК НЕ БУДЕ».
Невідомий Автор
ЛЮБИТИ ЖИТТЯ
Одного професора запросили прочитати лекцію на військовій базі, в аеропорту його зустрів солдат на ім’я Ральф.
Коли вони йшли забирати багаж, Ральф три рази відлучався від гостя: спершу для того, щоб допомогти старенькій жінці з валізою; потім – щоб посадити собі на плечі двох дітлахів, аби ті могли побачити Санта Клауса, а після того аби пояснити дорогу одній людині. І щоразу він повертався з усмішкою на обличчі.
– Де ви навчились так поводитися? – спитав його професор.
– На війні, – відповів Ральф.
І він розповів професору про свій досвід у В’єтнамі. Його завданням було розмінувати поля. Увесь цей час він бачив, як його товариші один за одним знаходили передчасну смерть.
– Я звик жити крок за кроком, – пояснив він. – Я ніколи не знав, чи буде мій наступний крок останнім; тому мені доводилось максимально використовувати той момент, який минав між тією миттю, коли я підносив ногу, і тією, коли ставив її на землю. Мені здавалось, що кожен крок – це ціле життя.
Невідомий Автор
| Ніхто не може знати, що станеться завтра. Яким сумним був би світ, якби ми це знали. Уся радість від життя зникла б, наше життя перетворилося б на побачений уже фільм. Жодного здивування, жодного хвилювання. Я вважаю, що потрібно сприймати життя таким, яким воно є: як ВЕЛИКУ ПРИГОДУ. |
ПОДАРУНКИ, ЯКИХ НАМ НЕ СЛІД ПРИЙМАТИ
Він був відповідальним і строгим учителем, учні знали його також як справедливу та вирозумілу людину.
Одного літнього дня по закінченні уроку, коли вчитель упорядковував папери на своєму столі, до нього підійшов один з його учнів і викличним тоном сказав йому:
– Пане вчителю, я радію з приводу закінчення навчання, тому що мені не доведеться більше вислуховувати нісенітниці і я зможу відпочити від вашого нудного обличчя.
Учень був зверхнім, обличчя його мало зухвалий вираз, він сподівався, що вчитель зреагує ображено і неврівноважено.
Учитель на мить подивився на учня і дуже спокійно запитав його:
– Коли хтось дарує тобі те, чого ти не хочеш, ти приймаєш це?
Учень був розгублений теплотою, яка прозвучала в цьому несподіваному запитанні.
– Звичайно, ні, – відповів хлопець, далі зневажливим тоном.
– Отож, – продовжив вчитель, – коли хтось намагається образити мене або говорить мені щось неприємне, він тим самим щось мені дарує, у цьому випадку злість і злопам’ятство, і я можу вирішити не приймати їх.
– Не розумію, що ви маєте на увазі, – спантеличено промовив учень.
– Дуже просто, – відказав вчитель, – ти мені даруєш злість і зневагу, і якщо я відчую себе ображеним чи розізлюся, то я прийму твій подарунок, а я, друже мій, насправді волію подарувати собі власний спокій.
– Хлопче, – сказав учитель на завершення лагідним тоном, – твоя злість мине, але не намагайся залишити її мені, бо мене вона не цікавить, я не можу контролювати те, що ти носиш у своєму серці, але від мене залежить, що я ношу у своєму.
Невідомий Автор
ЧЕСНІСТЬ
Жив собі якось король. Він скликав усіх неодружених чоловіків королівства, бо настав час підшукати пару його доньці.
На запрошення прийшли всі юнаки, і король сказав їм:
– Зараз я дам кожному із вас по насінині, і через півроку ви повинні будете принести мені в горщику рослину, яка з неї виросте, а той, хто виростить найкрасивішу рослину, здобуде руку моєї доньки і все королівство.
Так вони і зробили. Та був серед них юнак, в якого ніяк не сходила посіяна насінина, тоді як інші молоді люди королівства не переставали розповідати і показувати свої прекрасні рослини, які вони зростили в горщиках.
Минуло пів року, і всі юнаки прийшли до палацу з пречудовими екзотичними рослинами.
Хлопець дуже засмутився, оскільки його насінина не проросла, і навіть не хотів іти в палац, але його мати наполягла на тому, щоб він пішов, бо він також був учасником змагання і мусив бути там.
Присоромлений, опустивши голову, хлопець прибув у палац зі своїм порожнім горщиком останній. Усі юнаки розповідали про свої рослини, а коли побачили безталанного товариша, стали сміятися і глузувати з нього. Та ось гамір перервала поява короля, усі зробили реверанс перед королем, який прогулювався серед вазонів, милуючись квітами.
Завершивши огляд, він велів привести доньку, і покликав до себе юнака, який тримав порожній горщик.
Онімівши, усі чекали пояснення його дій.
Нарешті король сказав:
– Ось – новий спадкоємець престолу, він і одружиться з принцесою, бо вам усім роздали по неродючій насінині. Усі ви намагалися мене обманути, посадивши інші рослини, а цей юнак мав мужність з’явитись до мене і показати свій порожній вазон. Він щирий, правдивий і сміливий, саме такі якості повинен мати майбутній король, якого заслуговує мати за чоловіка моя донька.
Невідомий Автор
| Чесність у всіх на виду, як бездоганний діямант, який ніколи не ховається.
Її цінність видно з кожного куточка. Коли існує чесність, тоді немає суперечности чи розбіжности в думках, словах і вчинках. Ця цілісність дарує ясність і взірець іншим. |
