В одному лісі жила довгі роки стара мавпа. І здавалося їй, що володіє вона магічним даром.
Якось заблукав у тому лісі один городянин. Зустріла його мавпа і пообіцяла вивести з лісу.
– Тільки підкорися мені, і я допоможу тобі.
Мабуть, подіяли мавпячі чари на городянина. Став він її рабом, та так і залишився жити в лісі. Як тільки не знущалася мавпа з полоненого. Вона розважалася, примушуючи возити її на шиї. Іноді заохочувала це бананом. Змирилася людина, і так би жила далі, смиренно виконуючи всі примхи тварини.
Але якось вранці з’явилися в лісі мисливці. Дивне видовище здивувало їх: на людині катається верхи мавпа. Упіймали люди тварину, і тільки вивезли з лісу, втратила мавпа свої чари.
Привезли мисливці нещасного полоненого разом з мавпою в місто. Людина повернулася додому, а мавпу віддали в зоопарк. Дуже скоро чоловік відчув, що чари більше не діють на нього.
Часто ходив він у зоопарк і дивувався, як це безрозсудна тварина могла так його обдурити. Мавпа дражнила його, грозила кулаком і кидала в нього шкірку від банана. Але на більше вона вже не була здатна.
* *
Коли людина, за милосердям Божим, позбавляється від гріха і пороку, вона “повертається додому”. І тоді жодні підступи і погрози ворога спасіння не страшні їй, тому що всіма силами вона прагне служити Тому, чия нагорода – життя вічне.
Ви були колись темрявою, а тепер – світло в Господі: робіть, як діти світла. (Послання до Ефесян св. ап. Павла 5:8)
чудовий сайт, дякую