МАМА

pro-lyubov2_10

Усе життя я соромився своєї матері. У неї не було одного ока, і вона здавалася мені потворною. Жили ми бідно. Батька я не пам’ятав, а мати… Хто дасть хорошу роботу, такій як вона, – одноокій. І якщо мене мати прагнула одягнути трохи краще, і в школі я не відрізнявся від однокласників, то вона в порівнянні з мамами інших дітей, такими гарними і ошатними, здавалася потворною жебрачкою.

Я, як міг, приховував її від друзів. Але одного дня вона взяла, і прийшла до школи – просто скучила. І підійшла до мене при всіх! Як тільки я крізь землю не провалився. Лютуючи втік, світ за очі. А наступного дня, звичайно ж, уся школа тільки і говорила про те, яка в мене потворна мати. Ну, чи мені так здавалося. І я зненавидів її. “Вже краще б у мене взагалі не було матері, ніж така, як ти, краще б ти померла!” – кричав я тоді. Вона мовчала.

Найбільше я хотів скоріше піти з дому, піти від матері. Та і що вона могла мені дати? Я старанно вчився в школі, потім, щоб продовжити освіту, переїхав у столицю. Почав працювати, одружився, придбав будинок. З часом з’явилися діти. Життя посміхалося мені. І я пишався тим, що всього досяг сам. Про матір я і не згадував.

Але одного дня вона приїхала в столицю і прийшла до мого дому. Діти не знали, що це їх бабуся, вони взагалі не знали, що в них є бабуся, і почали сміятися над нею. Адже моя мати була такою потворною. Давня образа захлеснула мене. Знову вона! Тепер хоче зганьбити мене перед дітьми і дружиною?! “Що тобі тут потрібно? Вирішила налякати моїх дітей?” – шипів я, виштовхуючи її за двері. Вона промовчала.

Пройшло декілька років. Я досяг ще більших успіхів. І коли зі школи прийшло запрошення на збори випускників, вирішив поїхати. Тепер у мене не було причин соромитися. Зустріч пройшла весело. Перед від’їздом вирішив побродити містом і сам не знаю, як вийшов до свого старого дому. Сусіди упізнали мене, сказали, що моя мати померла, і передали її листа. Я не особливо засмутився, та і лист спочатку хотів викинути не читаючи. Але все-таки розкрив.

“Здрастуй, синку. Пробач мене за все. За те, що не змогла забезпечити тобі щасливе дитинство. За те, що тобі доводилося соромитися мене. За те, що без дозволу приїхала у твій дім. У тебе красиві діти і я зовсім не хотіла їх лякати. Вони так схожі на тебе. Бережи їх. Ти, звичайно, не пам’ятаєш цього, але коли ти був зовсім маленьким, з тобою сталося нещастя, і ти втратив око. Я віддала тобі своє. Більше я нічим не могла тобі допомогти. Ти всього добився сам. А я просто любила тебе, раділа твоїм успіхам і пишалася тобою. І була щаслива. Твоя мама”.

Шануй батька твого і матір – це перша заповідь з обітницею: щоб тобі було добре і щоб був ти довголітнім на землі. (Послання до Ефесян св. ап. Павла 6:2,3)

Наступна

Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ…

Після землетрусу в Японії, коли рятувальники дісталися до розвалин будинку, вони побачили через тріщини тіло ... Читати далі

Попередня

ПЛОДИ ЛЮБОВІ

Святитель Микола Сербський згадував про одного селянина, який на собі дізнався, що таке солодкі плоди ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *