Притчі Один багатий селянин, чиї комори тріщали від зерна, часто промовляв звичну молитву “про бідних та нужденних”.
Молячись, він завжди долучав таке прохання: “Боже, згадай про бідних та голодних і заспокой їхню потребу!”
Однак сам селянин не допомагав нікому і тільки й чекав, щоби все це зробив Бог. Одного разу, коли селянин знову промовив свою молитву про “бідних і голодних”, син сказав до нього:
– Можу я взяти половину зерна з твоїх комор?
Здивований таким проханням, батько запитав:
– Навіщо воно тобі? Що ти будеш з ним робити?
– Відповім на твою молитву!
Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють. (Послання св. ап. Якова 1:22)