Притчі Два чоловіки товаришували з дитинства. Вони ще в школі захоплювалися красивими автомобілями і мріяли, коли виростуть, купити собі такі ж. Ось уже й виросли, одружилися, в обох – діти. Один має дорогу імпортну машину, а другий – стареньку вітчизняну. У першого – власний будинок, високооплачувана робота, а в другого – квартира на окраїні і зарплата – заледве вистачає на необхідне. У школі сиділи за одною партою, вчилися приблизно однаково, разом у церкву ходили, й інститут той самий закінчили. Якось один запитав у другого, як тому вдалося досягнути такого добробуту.
– А я Богу молюся, – відповідає. – Що попрошу, те мені і дається. Ще й більше того. Спробуй, може, і тобі дасться.
– Та й я молюся – каже, – а от не виходить.
А вдома перед сном так заговорив до Всевишнього: «Боже, я теж дуже хотів би таку машину, як у мого друга, і щоб заробляти більше, он і жінці гардероб обновити треба, і діти грошей потребують, й картоплю свою ще досі вирощуємо, буряк, моркву, інші вже давно купують».
А потім подумав, що такий дорогий автомобіль буде йому аж занадто великим подарунком, чи ж зможе його утримати, і додав: «Але не як я хочу, Господи, а як Ти. Дай мені за Твоєю любов’ю те, що вважаєш за потрібне». Так продовжував звертатися до Бога ще не раз. Минув якийсь час, але нічого не змінювалося. «Видно, – подумав, – мій друг вартує в Бога більшого, ніж я. Он як загордився» – пригадав собі. На тому й заснув.
І в ту ж ніч приснився його товариш, що, стоячи на колінах, ревно молиться: «Господи, дай мені ще один будинок, для дітей. І дай такі можливості, щоб від мене залежало багато людей, аби шанували. І хай би вже й дружина мала високу зарплату, бо їй бракує кишенькових грошей. Дуже Тобі дякую, Господи!».
Придивляється через сон – аж його друг картонному зображенню молиться, вирізаному у вигляді людини з німбом. А за тим зображенням причаївся чорт із рогами і хвостом, і дає йому те все, що просить.
Попередив би товариша, що він не тому молиться, аж бачить, що той і сам здогадується, але за картонку не заглядає: боїться як слід роздивитися, щоби не розчаруватися. «Та подивися ж, кому молишся» – хоче сказати, а крізь сон не може. А тут інші чорти підлетіли і потягнули душу його друга зі собою, а той і не помітив, далі, вже без душі, молиться.
Стало йому гірко за товариша, думає собі: «Як же так сталося, за що ж йому така напасть?». Аж тут у сні хтось відповідає:
– Лише тоді, коли просиш у Всевишнього відповідно до Його Волі і Його великої всезагальної Любови, то дійсно спілкуєшся з правдивим Богом.
Зранку прокинувся, пригадав сон, і вирішив, що наразі йому вистачає всього необхідного. І дуже зрадів, що має найдорожче, що тільки може бути: істинного Бога, а з Ним і добре майбутнє. Та почав думати над тим, як відкрити очі своєму другові з дитинства. Бо те, що він отримує, є незрівнянно меншим від того, що віддає взамін.
