Одного разу Господь покликав до Себе сонм ангелів і наказав їм принести з Землі все найкраще, що там знайдеться. По променях Божественного світла ангели спустилися з небес і розійшлися по всіх куточках землі, щоб виконати наказ.
Через якийсь час ангели повернулися із земними дарами. І кожен з них приніс краще, що йому вдалося знайти. Не було лише одного з них. Коли ж він, нарешті, повернувся, то сказав Господу:
– Побачив я грішника, що розкаявся, гірко стогнав і благав про прощення. Він ревно молився і ридав, розкаявшись у своїх гріхах.
Зрадів Господь і сказав: “Це найкращий дар. Сльоза грішника, що кається, – найцінніший дар для Мене!”
Жертва Богові – це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш. (Псалом 50:19)