НАЙВЕЛИЧНІША РІЧ

Колись давно жив один дід. Жив він у старому храмі. До того храму приходили бавитися діти.

Одного разу, коли найпустотливіший хлопчик бавився на приступцях храму, до нього прилетіли три горобці. Перший горобець сказав:

– Найвеличніша річ у цьому світі – сонце. Завдяки сонцю наш світ такий прекрасний. Але люди, що звикли до його світла, сприймають сонце як щось звичайне.

Почувши це, другий горобець сказав:

– Ні, найвеличніша річ у цьому світі – вода. Без води немає життя. Але люди, що звикли до її повсюдності, сприймають її як належне.

І врешті-решт заговорив третій горобець:

– Те, що казали ви, правда. Сонце і вода – чудові дари. Але найцінніше на землі – повітря. Люди його щедрості навіть не помічають, а без нього ми би погинули.

Вислухавши розмову горобців, хлопчик замислився. Він ніколи не відчував вдячності до повітря, води і сонця. Він побіг до діда і розповів про почуте. Його засмутило, що маленькі пташки виявилися мудрішими за людей.

Дід усміхнувся і сказав:

– Вітаю тебе з великим відкриттям. Ти кажеш правду. Люди забули про найважливіше в житті. Але всі їхні помилки можна пробачити, якщо вони навчаться любові. Любов – це дорога до Бога. Завдяки Любові люди прощають одне одному, сприймають одне одного і творять прекрасний світ.

Улюблені! Будемо любити один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народжений від Бога і знає Бога. (Перше послання св. ап. Іоана 4:7)