Притчі Вірні Христові «плоть свою розп’яли з пристрастями і похотями» (Гал. 5:24); їх бо веде Дух і вони йдуть за бажаннями Духа.
ДАМ’ЯН ДЕ ВЕСТЕР
Отець Дам’ян є апостолом прокажених з острова Молокаї в Тихому океані. Історія ця трапилася в 1873 році. Міністр Гавайських островів, якому був підпорядкований і острів Молокаї, із заздрістю спостерігав за успіхами «папського» місіонера. І справді, отцеві Дам’янові вдалося за декілька місяців збудувати хатини для прокажених, каплицю й сиротинець. Що більше, своїм прикладом він зумів прищепити звичку працювати, допомагати один одному і молитися восьмистам прокажених, які до того часу жили як тварини, покинуті на самих себе.
Щоб забрати отця Дам’яна з острова Молокаї, міністр прийняв рішення, яке вважав непомильним. Коли отець прийшов до нього з проханням допомогти йому забезпечити прокажених питною водою, міністр сказав йому прямо в лице:
– Ви приїжджаєте сюди з острова Молокаї, тому можете принести збудника прокази! Якщо ви вирішите туди повернутися, я офіційно забороню вам покидати Молокаї.
Отець Дам’ян був упертим фламандцем. Він повернувся на Молокаї, твердо вирішивши не покидати своїх прокажених. Отець був там архітектором, лікарем, суддею, столяром, землеробом і священиком в одній особі. Мало-помалу влада змінила своє ставлення до нього. Замість виганяти, йому навіть запропонували зарплату десять тисяч доларів на рік, лиш би він продовжував займатися прокаженими. Отець Дам’ян з обуренням відмовився, кажучи, що він не зробив би того, що робить, за ніякі гроші у світі, а лиш заради любови Христа, Якому служить в особах прокажених.
Після п’ятнадцяти років надлюдської праці пекло на острові Молокаї перетворилося на рай для прокажених. Але отець Дам’ян також заразився цією хворобою. Перш ніж померти у віці сорока дев’яти років, він сам змайстрував собі труну, як робив це для сотень прокажених. На хресті, який здіймався на його могилі, була написана одна-єдина фраза:
«Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15:13).
