Життєрадісний юнак прийшов до батька і каже:
– Батьку, порадій зі мною, я поступив до університету. Я буду юристом! Нарешті я знайшов своє щастя!
– Дуже добре, сину мій, – відповів батько, – значить, ти хочеш тепер старанно вчитися. Ну а що далі?
– Через п’ять років я захищу диплом на “відмінно” і покину університет.
– І що далі? – не відступав батько.
– Потім я буду щосили працювати, щоб якомога швидше стати самостійним адвокатом.
– А далі?
– Потім я оженюся, створю сім’ю, буду ростити й виховувати дітей, допоможу їм вивчитися і здобути добрий фах.
– А далі?
– Потім я піду на заслужений спочинок – буду тішитися щастям дітей і безтурботною старістю.
– А що ж буде далі?
– Далі? – юнак на хвилину замислився. – Так, вічно на цій землі не живе ніхто. Потім мені, напевно, доведеться, як і всім людям, померти.
– А що потім? – запитав старий батько. – Любий синку, що ж буде потім? – тремтливим голосом промовив батько.
Син ще більше замислився і сказав невпевнено:
– Дякую, тобі, тату. Я забув про головне…
Отже, не шукайте, що вам їсти або що пити, і не турбуйтесь, бо всього того шукають люди світу цього, ваш же Отець знає, чого потребуєте. Краще шукайте Царства Божого, а те все додасться вам. (Євангеліє від Луки 12:29-31)