Притчі 
У своєму духовному житті прагнемо визволитися від сум’яття. Тож святий Петро каже нам: «Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого» (1Пет. 5:8). Звернімо увагу на те, що вже сама поява спокуси зроджує в нашому серці неспокій. Навіть якщо не піддаємося їй, вона залишається в нас як своєрідний різновид остраху, тривоги. Дія спокуси, власне, у тому й полягає, аби занурити нас у сум’яття, у певний хаос. Це завжди відбувається однаково. Спочатку диявол руйнує наші стосунки з Богом, щоб відірвати нас від Нього. Відтак ми стаємо менш опірними до спокуси й легко піддаємося на різні його шахрайства. Сама поява спокуси, а особливо започаткування з нею будь-якого діялогу, породжує в нас неспокій, якийсь внутрішній смуток, бо диявол – це хаос. Він, відриваючись від Бога, від Джерела Життя, прямує до небуття, зрештою, носить це небуття в собі. І кожен контакт, кожна розмова з ним за посередництвом спокуси призводить до того, що якась частинка цього хаосу, цього розпачу й безглуздя залишається в нас.
Автор: Войцех Єнджеєвський, “У пошуках миру”
