Хліб наш насущний дай нам сьогодні

КАЧИНА СЕНСАЦІЯ Це відбувалося у Нью-Йорку, через три місяці після трагедії 11 вересня 2001 року. Після того жаху смерті й руйнування Манхетен врешті почув послання життя і надії. У присутності двох тисяч керівників транснаціональних компаній з усього світу один японський селянин розповідав дивовижні речі. Його звали Такао Фуруно. Такао Фуруно вирощує рис. У нього лише …

Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі

БУДИНОК ЗА 300 ДОЛАРІВ Мохамед Юнус справді надзвичайна людина. Мільйони голодних людей у селах Бангладеша завдячують йому тому, що подолали крайню убогість. Завдяки йому вони змогли отримати гідне життя, забути про голод і декілька років платити за навчання своїх дітей. За посередництвом мікрокредитів Грамін-банку чимало жінок змогли придбати насіння рису, квасолі і картоплі, щоб садити …

Нехай прийде Царство Твоє

ЩО НЕ ТАК? У час кризи кожен себе запитує: «Що не так?» Говорячи про кризу Церкви, один журналіст запитав мати Терезу: «Що не так у Церкві?» Вона відповіла: «Я!» Таку ж відповідь дав Жак Баратьє на питання: «Що не так у світі?» Цей видатний французький промисловець, уже пенсійного віку, сказав собі: «Чому стільки людей помирає …

Нехай святиться ім’я Твоє

ПРИГОДА СЕСТРИ ЕММАНУЕЛЬ Сестра Еммануель дбала не лише про лахмітників з убогих передмість Каїра у Єгипті. Її увага була також звернена на Судан. У лютому 1987 року вона вирушила в столицю країни Хартум, де лютував жахливий голод. У самому лиш місті було 7000 дітей, яким загрожувала неминуча смерть. – Їм залишилося жити лише декілька днів, …

що єси на небесах

АЛЛАХ, МІЙ ОТЕЦЬ Декілька років тому в США з’явилася книжка під назвою «Аллах, мій Отець». Її написала одна пакистанка, дружина генерала, мусульманина. Коли дружині прийшов час народжувати, чоловік відвіз її в одну з найкращих клінік міста Карачі, пологовий будинок, який утримували католицькі монахині. Якось уночі, позаяк майбутня мати не могла зімкнути очей, вона відкрила шухляду …

«Отче наш»

Я ВІДНАЙШЛА СВОГО СИНА Для сімдесятитрирічної Андре Роччі день 17 вересня 1997 року видався незвичним. Ось що вона розповідає: По полудні у мій невеличкий будиночок у Воклюз, де я мешкаю одна, дехто завітав. Мій гість зовсім не виглядав підозріло, навіть навпаки, адже це був доктор Мале, лікар, якого я знала вже двадцять років. П’єр Мале …

Часом досить промінчика – Частина 4

Непотрібне дерево На краю світу, у густому лісі була драбинка – звичайна драбинка, зроблена із сухого дерева. Зусібіч її оточували ялинки, модрини й берези – на диво гарні ставні дерева. Драбинка серед них виглядала геть злиденно. Якось лісоруби, що працювали в лісі, добралися і до того закутка. Вони зневажливо глянули на драбинку. – Що це …

Часом досить промінчика – Частина 3

Ріка і пустеля Ріка, біжучи до моря, по дорозі наткнулася на пустелю і – зупинилася. Перед нею-бо були лише скелі, всіяні гострими шпичками і глибокими печерами, та піщані дюни, що зливалися з видноколом. «Така моя доля. Я не зможу здолати пустелю. Пісок поглине мої води і я загину. Не допливу до моря. Усе даремно», – …

Часом досить промінчика – Частина 2

Мур У суворій кам’янистій пустелі жили два пустельника. Вони займали два поблизьких гроти, один навпроти одного. По довгих роках молитов і суворої аскези один із пустельників дійшов переконання, що сягнув досконалості. Інший також був чоловіком вельми побожним, та відзначався ще добротою і розумінням. Він розмовляв із поодинокими подорожніми, потішав тих, котрі збивалися з дороги, надавав …

Часом досить промінчика – Частина 1

Льодові брили Були собі колись дві льодові брили. Вони виросли за час довгої зими в гроті, який посеред лісу утворили пеньки, каміння та кущі. Лежали брили одна навпроти одної, демонструючи взаємну байдужість. В їх стосунках панував холод. Інколи «добридень» або «добривечір». Не більше. Не вдавалося їм «розтопити кригу». Думали одна про одну: «Могла б зробити …