Притчі 
Я НЕ ПОБІЖУ
Ерік Лідел був чемпіоном з легкої атлетики. У 1923 році, під час змагань найкращих англійських атлетів, він переміг у забігу на дистанції 100 метрів.
Отож, його обрали, щоб він представляв Англію на Олімпійських іграх у Парижі в 1924 році.
Однак змагання випало на неділю. Ерік, згідно зі звичаєм кожного віруючого християнина того часу, не бігав у неділю. Він захотів утриматися від змагання, щоб прославити День Господній. Здивуванню його друзів не було меж.
Натомість він вирішив узяти участь у забігу на 400 метрів, оскільки той випадав на будній день. Коли Ерік виходив з готелю, щоб доїхати автобусом на стадіон у Коломб, його масажист дав йому якийсь папірець. Ерік сказав, що прочитає його перед самим забігом.
Прибувши на стадіон, Ерік відчув, що його ноги немовби налиті свинцем. Він думав: на дистанції 100 метрів я найкращий, а от 400 – це для мене забагато.
Та раптом Ерік згадав про папірець, витягнув його із кишені й прочитав: «У Старій Книзі, тобто у Старому Заповіті, написано: “Я прославлю тих, що прославляють Мене”» (1 Сам. 2:30).
Це додало йому духу, і він вирішив зробити все, що йому під силу. Перед початком Ерік захотів потиснути руку своїм суперникам. І як сказав його масажист: «Цей потиск руки був ніби прощанням!» І справді: він стартував і побіг так швидко, що ніхто не міг його наздогнати. Ерік Лідел виграв золоту медаль.
* * *
Намагаймося і ми шанувати День Господній, і Бог благословить нам увесь тиждень.
