Павук і стриж

Тричі павук був вимушений натягувати між деревами свою сріблясту павутину, і всякий раз, пролітаючи на бриючому польоті, стриж-насмішник розривав крилом його мережі.

– Чому ти заважаєш мені працювати? – обурено запитав павук. – Хіба я тобі перешкода?

– Та ти саме втілення підступності! – прощебетав стриж у відповідь. – А твоя павутина-невидимка – смертельна пастка для комах.

– Чи тобі, братику, казати такі слова? – здивувався павук. – Чим же ти кращий за мене? Днями безперервно носишся з відкритим дзьобом і хапаєш направо і наліво тих же комашок, про яких тепер так печешся. Для тебе це заняття на кшталт забави. Я ж працюю щосили, тчу тонкі нитки і плету з них мереживо. У нагороду за старання і чесну працю отримую здобич, коли вона потрапляє в мережі. Кожен здатен судити іншого, дивлячись на світ зі своєї дзвіниці.

Хто ти, що осуджуєш чужого раба? Перед своїм Господом стоїть він або падає. І буде поставлений, бо Господь має силу поставити його. Один відрізняє день від дня, а інший судить про всякий день однаково. Кожен роби за свідченням свого розуму (Послання до Римлян св. ап. Павла 14:4,5).