Павук у замковій щілині

Обстеживши увесь будинок усередині і зовні, павук уподобав собі містечко в замковій щілині.

Який зручний і надійний притулок! Ніхто не зможе виявити тут павука. А він, висунувшись з укриття, спокійнісінько спостерігатиме за усім, що відбувається, не піддаючи себе жодному ризику.

– Біля кам’яного порогу натягну павутину для мух, – почав міркувати задоволений павук. – На сходинках буде інша, міцніша, – для жирних гусениць, а між дверними стулками влаштую хитру пастку для комарів…

Павук був у нестямі від щастя і райдужних надій. Замкова щілина, уся оббита залізом, здавалася йому неприступною фортецею, і безпечнішого притулку він ще в житті не бачив.

Поки павук поринав у мрії і будував принадні плани на майбутнє, його тонкий слух уловив шум кроків, що наближаються. Будучи за вдачею обережним, він тут же поповз у глиб свого притулку.

Хазяїн, що повернувся додому, дзвякнув зв’язкою ключів, вставив один з них у замкову щілину і… розчавив мрійника.

Уповай на Господа всім серцем твоїм, і не покладайся на розум твій. (Книга притч Соломонових 3:5)