Притчі 
Постійність у молитві має велике значення, адже вона допомагає нам зберегти в нашому житті аспект безкорисливости. Як я вже казав раніше, молитися означає витрачати свій час на Бога. У принципі, мова йде про позицію безкорисливої любови. Це значення безкорисливости опинилося перед неабиякою загрозою сьогодні, коли все сприймається крізь призму дохідности, ефективности, результативности. А це, врешті-решт, нищить людське існування. Справжня любов не може міститися в категорії корисливости. Коли євангелист Марко розповідає про встановлення колегії дванадцяти апостолів, він каже нам, що їх обрав Ісус насамперед для того, «щоб із Ним перебували» (Мр. 3:14). І вже потім, щоб розділити Його обов’язки: проповідувати, виганяти бісів тощо. Ми не лише слуги, а й покликані бути Його друзями, розділяти з Ним своє життя та утримувати тісний зв’язок, поза всяким утилітаризмом. Як на початку створення світу, коли в час денної прохолоди Бог забажав прогулятися Едемським садом з Адамом і Євою (див. Бут. 3:8).
