Притчі 
В молитві людина уже на цій землі дізнається про те, що робитиме і з чого радітиме впродовж цілої вічности: вона захоплюватиметься божественною красою і славою Царства Божого. Вона вчиться робити те, для чого була створена. Вона активізує найпрекрасніші і найглибші якості, якими володіє як людська істота, але які дуже часто не використовуються: свою здатність поклонятися, захоплюватися, прославляти і дякувати. Вона віднаходить серце і погляд дитини, щоб захоплюватися Красою понад усяку красу, Любов’ю, яка перевищує будь-яку любов.
Тож молитва також означає реалізацію себе як людської особи, відповідно до найглибшого потенціялу нашої природи та найпотаємнішими прагненнями нашого серця. Звичайно, ми відчутно не переживаємо цього щодня, але кожна людина, яка вірно і добровільно ступає на шлях молитви, досвідчить щось подібне, принаймні в певні моменти благодаті. Особливо сьогодні: існує стільки бридоти, зла, тягарів у нашому світі, що Бог, Який є вірним і хоче пробудити нашу надію, неодмінно відкриває своїм дітям багатства свого Царства Божого.
