Святитель Микола Сербський згадував про одного селянина, який на собі дізнався, що таке солодкі плоди любові і виконання заповідей Божих. От що він розказував про це:
– Між мною і сусідом була ворожнеча: в очі один одному не могли дивитися. Якось взимку вночі мій маленький син читав мені вголос Новий Завіт, і, коли він прочитав слова Спасителя: “Добро творіть тим, хто ненавидить вас” (Мф. 5:44), я крикнув дитині: “Досить!”
Всю ніч не міг я заснути, усе думав і думав, як мені виконати цю заповідь Божу.
Одного дня почув я з сусідського дому гучний плач. Розпитавши, я дізнався, що податкова забрала в мого сусіда всю худобу, щоб продати її за борги. Мене осинила думка: Господь дав тобі можливість допомогти сусідові!
Я скоріш до суду, сплатив податки за сусіда, який ненавидів мене більше всіх на світі, і повернув йому його худобу. Коли він про це дізнався, то довго в роздумах ходив навколо свого будинку. Коли стемніло, він окликнув мене по імені. Я підійшов до загорожі.
– Навіщо ти кликав мене? – спитав я його.
Він розридався у відповідь і, не в силах вимовити ні слова, тільки увесь час ридав. З тієї пори ми живемо в більшій любові, ніж рідні брати.
Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть. (Євангеліє від Матфея 5:7)