ПОКВАПНІ ВИСНОВКИ

Молодик зайшов в автобус. Він зрадів, що в ньому не було нікого – сідай, куди хоч! І він сів біля вікна. Йому їхати до кінцевої зупинки.

Автобус рушив і за 20 хвилин був набитий людьми.

Молодик сидів, слухаючи музику і поглядаючи у вікно, коли раптом літня жінка поплескала його по плечі і сказала:

– Як же вам не соромно! У ваші літа я поступалася місцем старшим, а ви…

Її підтримала інша жінка:

– От молодь! Сидить здоровий, молодий хлопець, а хвора стара жінка мусить стояти!

За 2-3 хвилини на хлопця накинулися всі пасажири.

Юнак не витерпів такого тиску і сказав:

– Добре, я встану, але сяде на моє місце тільки той, кому не буде соромно за свої слова.

Хлопець почав конвульсивно діставати щось з-під сидіння, і от з’явилася милиця, а потім друга, і хлопець, спираючись, устав з місця.

Всі завмерли від здивування. Ніхто й подумати не міг, що таке можливо, а літня жінка, що так нервово весь час наступала йому на ноги, тепер зрозуміла, чому він не звертає на це уваги.

До кінцевої зупинки ніхто не промовив ні слова.

Хлопець їхав, стоячи на милицях, і хоча було важко, він стояв – йому додавало силу те, що його місце лишалося порожнім всю дорогу.

* *

Самовпевненість і поспішність умовиводів часто обертаються для людини соромом, а то й стають причиною гріха. Будьмо толерантними і розсудливими.

Тому не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри; і тоді кожному буде похвала від Бога. (Перше послання до Коринф’ян св. ап. Павла 4:5)