Притчі 
Історія Жана зворушила мене й спричинилася до того, що я сильніше полюбив Слово Боже. Жан живе на Мартініці й працює робітником на винокурні. У 1991 році він утратив дружину й залишився сам із сином Бернардом. Бернард у той час зіткнувся з чималими труднощами, пов’язаними з періодом дорослішання; перебуваючи в глибокій кризі, він піддався поганому впливові й почав уживати наркотики. Його життя щораз більше йшло під укіс, а батька, який уже розучився з ним розмовляти, переповнював страх і сором.
Коли в травні 1997 року на запрошення місцевої “Харизматичної віднови” й фундації “Діяння Матері Божої Милосердя” я приїхав на Мартініку, Бернарда вже багато тижнів не було вдома, а пошуки поліції виявилися марними. Всі боялися найгіршого. Жан, пригнічений смутком, знову перебував у депресії. Однак молився, сам і разом з друзями, благаючи Господа щось зробити й повернути йому сина, який, як здавалося, втік. Та час ішов, а жодна добра новина, яка заспокоїла б чоловіка, не надходила.
“Харизматична віднова” організувала чування з молитвою прослави й наукою неподалік від Фор-де-Франс, на дикій галявині, де могли вміститися тисячі людей. Посередині поставили сцену. На цю зустріч прийшло дуже багато людей. Жан (його історію я дізнався лише через кілька днів після цього) був серед них.
Я підготував виступ, присвячений притчі про блудного сина, й, звичайно ж, розпочав з того, що прочитав відповідний фрагмент Євангелія. Щойно я закінчив читати, як з-під сцени для організаторів до нас долинув радісний гамір. Потім я дізнався, що під дошками сцени знайшовся Жанів син Бернард, який удень сховався там і заснув. Увечері він, зазвичай, прокидався й розпочинав своє звичне нічне життя. Коли я читав притчу про блудного сина, хлопець прокинувся й здивовано вигукнув: “Але ж… це про мене!” Зворушений Бернард, нахилившись, вийшов з-під сцени й втупив погляд у першу ж людину, що трапилася йому на очі: то був його батько. Вони обнялися, залившись сльозами… Син попросив батька пробачити йому. Бог вислухав молитви й допоміг.
Знаю, що через кілька місяців після цього Бернард перестав уживати наркотики (у момент зустрічі пережив внутрішнє визволення) й повернувся до нормального життя в рідній домівці.
Філіп Мадр, “Боже зцілення”
