Притчі 
Притча святителя Миколи Сербського
У Сербії, в одній лікарні, з ранку до вечора обходячи хворих, працювали лікар з фельдшером. Фельдшер був злоязичний, і постійно обмовляв кого б не згадав. Його брудна лайка не щадила навіть Господа Бога.
Одного разу лікаря відвідав друг, який приїхав здалека. Лікар запросив його бути присутнім на операції. З лікарем був і фельдшер.
Гостю стало нудно побачивши страшну рану, з якої витікав гній з огидним запахом. А фельдшер, не спиняючись, лаявся. Тоді друг запитав лікаря:
– Як ти можеш слухати таку блюзнірську лайку?
Лікар відповів:
– Друже мій, я звик до гнійних ран. З гнійних ран повинен витікати гній. Якщо гній скупчився в тілі, він витікає з відкритої рани. Якщо гній накопичується в душі, він витікає через вуста. Мій фельдшер, сварячись, лише відкриває зло, накопичене в душі, і виливає його із своєї душі, як гній із рани.
Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений. (Євангеліє від Матфея 12:36,37)