Притчі Одного разу учитель запитав своїх учнів:
– Чому люди кричать, коли сваряться?
– Тому що втрачають спокій, – сказав один.
– Але навіщо кричати, якщо друга людина поряд з тобою? – спитав учитель. – Хіба не можна з нею розмовляти тихо? Навіщо кричати, коли ти сердишся?
Учні пропонували свої відповіді, але жодна з них не задовольнила вчителя. Врешті-решт він пояснив:
– Коли люди незадоволені одне одним і сердяться, їхні серця віддаляються. Щоб подолати цю відстань і почути одне одного, їм доводиться кричати. Що сильніше вони сердяться, то голосніше кричать.
А що відбувається, коли люди закохуються? Вони не кричать, а навпаки, розмовляють тихо. Тому що їхні серця дуже близько, і відстань між ними зовсім маленька. А коли закохуються ще сильніше, що відбувається? – продовжував учитель. – Не розмовляють, а тільки перешіптуються, і чимраз більше зближуються у своїй любові.
А іноді навіть перешіптування їм не потрібне. Вони тільки дивляться одне на одного і все розуміють без слів. Таке стається, коли поряд двоє людей, що люблять одне одного.
Сперечаючись, не дозволяйте своїм серцям віддалятися одне від одного, не вимовляйте слів, які тільки збільшують відстань між вами. Позаяк може настати день, коли відстань стане такою великою, що ви не знайдете зворотного шляху.
Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла. (Перше послання до Коринф’ян св. ап. Павла 13:4,5)
