«Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!» (Флп. 4:4).
Але як мені завжди радіти, коли я не завжди відчуваю радість? Як мені радіти, коли я зранений і засмучений, коли голодний і в поганому настрої або, ще гірше, коли мені погано через хворобу чи втрачені стосунки? Як мені радіти, коли я почуваюся обтяженим виною і соромом?
Перше, що нам треба зробити, – це зрозуміти важливу відмінність між словами «радість», яке є іменником, і «радіти», яке є дієсловом. Радість є чимось, що ми хочемо мати. Радіти є чимось, що ми збираємося робити.
У Євангелії ця відмінність є дуже чіткою. Нам сказано «радіти завжди», але не сказано «завжди бути сповненими радості». Для мене це полегшення – мені не треба завжди іскритися радістю. Євангелія говорить нам, що в певні часи наша радість буде повною, що радість є даром Святого Духа і що це мета, яка на нас очікує. Але незалежно від того, відчуваємо ми радість чи ні, ми маємо «радіти завжди!»
Радіти завжди – це просто радіти в будь-яких ситуаціях і за будь-яких обставин. Це означає вийти і своїми словами та вчинками визнати, що Бог є Бог, що Він усім управляє, що Він любить нас, піклується про нас і провадить нас.
Радіти в Господі завжди означає виражати нашу довіру і вдячність за те, що нічого, окрім нашого умисного відкинення Бога, не може відлучити нас від Божої любові (див. Рим. 8:39) і що «тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (Рим. 8:28). Ані наші випробування, ні страждання, ні переслідування, приниження, болі, травми, темряви, навіть сама смерть не можуть відлучити нас від Христа. Труднощі, які ми переживаємо, є Божим способом зміцнити нас у нашій довірі до Нього. Він використовує бідність, часи хвилювань і збентеження, щоб допомогти нам зрости в терплячості, ситуації конфліктів і розбратів, щоб ми зростали в милосерді.