Секрет щастя

Колись дуже давно в Індії жив один мудрець. Про нього говорили, що в чарівній скрині він зберігає таємницю, яка робить його переможцем у всіх ділянках життя, і тому його вважали найщасливішою людиною світу.

Багато королів, заздрячи мудрецеві, пропонували йому владу і гроші, і навіть намагались його обікрасти, щоб здобути скриню, але все було даремно. Чим більше вони докладали в цьому зусиль, тим нещасливішими ставали, тому що заздрість заважала їм жити. Так минали роки, і мудрець ставав щодня все щасливішим.

Одного дня до нього прийшов хлопчик і попросив:

– Учителю, я також хочу бути таким безмежно щасливим, як і ти. Чому б тобі мене не навчити, як цього досягти?

Мудрець, побачивши щирість і чистоту дитини, відповів:

– Тобі я відкрию секрет щастя. Ходи зі мною і будь дуже уважним.

Насправді свою таємницю щастя я зберігаю у двох скринях – це мій розум і моє серце; і ця моя таємниця – не що інше, як низка кроків, які необхідно зробити впродовж свого життя.

– Перший крок – це усвідомлення Божої присутности у всіх речах життя, і тому ти повинен любити Його і дякувати Йому за все, що маєш.

– Другий крок – любов до себе; кожного дня, прокидаючись і засипаючи, маєш собі сказати: я важливий, я маю цінність, я маю здібності, я розумний, я люблячий, я багато очікую від себе, немає перешкоди, яку я не міг би подолати – цей крок називається висока самооцінка.

– Третій крок – застосування на практиці всього, що ти кажеш про себе, тобто, якщо ти вважаєш себе розумним – дій розумно; якщо вважаєш себе здібним – чини за власним задумом; якщо вважаєш себе люблячим, покажи свою любов; якщо вважаєш, що немає перешкод, які ти не міг би подолати – тоді став собі цілі в житті і борися за них, поки не здобудеш. Цей крок називається мотивацією.

– Четвертий крок – ніколи нікому не заздрити за чиїсь статки чи за чиєсь становище. Вони досягли своєї мети, досягни і ти своєї.

– П’ятий крок – ні на кого у своєму серці не тримати зла; це почуття не дозволить тобі бути щасливим; залиши справедливість Божим законам, а ти прощай і забувай.

– Шостий крок – не брати речі, які тобі не належать, пам’ятай, що завтра можеш втратити щось набагато цінніше.

– Сьомий крок, – не зневажати жодної людини; всі ми, люди світу, маємо право, щоб нас поважали і любили.

І, насамкінець, прокидайся завжди з усмішкою на устах, розглядайся довкола і відкривай у всіх речах добре і красиве; думай про те, який ти щасливий, маючи все, що ти маєш; допомагай іншим і не думай про те, чи отримаєш щось взамін; дивися на людей і відкривай у них їхні чесноти, а також розкривай їм цю таємницю, щоб стати переможцем. І таким чином вони також зможуть стати щасливими.

Роби ці кроки, і побачиш, як легко бути щасливим.

Невідомий Автор

Бути щасливим простіше, ніж ми собі часом уявляємо. Ми завжди думаємо, що нам стільки бракує, щоб цього досягти, стільки зовнішніх речей, але все наше щастя всередині нас самих, тому ми повинні виходити у світ з іншою настановою.

 

ПРОБЛЕМИ СВІТУ

Один учений, якого непокоїли проблеми світу, був рішуче налаштований знайти способи, щоб їх зменшити.

Він цілими днями сидів у своїй лабораторії в пошуках відповідей на свої сумніви.

Одного дня його семилітній син увірвався в його храм науки, вирішивши допомогти батькові працювати. Науковець, якого роздратувало це вторгнення, попросив сина погратися в іншому місці.

Та оскільки витягти звідти дитину було неможливо, батько став міркувати, що б могло відвернути увагу малого.

Раптом йому на очі потрапив журнал, в якому була надрукована карта світу, – саме це йому й було потрібно.

Він узяв ножиці і розрізав карту на декілька шматків і дав їх синові, а також клейку стрічку:

– Оскільки ти любиш головоломки, я дам тобі розірваний світ, а ти склей його докупи без сторонньої допомоги.

Батько вирахував, що складання карти займе малому днів десять, але це було зовсім не так.

Через декілька годин він почув втомлений голос сина, який його кликав:

– Тату, тату, я вже все зробив, мені вдалось скласти.

Спочатку батько не повірив синові. Він подумав, що це неможливо, аби хлопчику в його віці вдалось заново скласти карту, якої він раніше ніколи не бачив.

З недовірою вчений відірвав погляд від своїх нотаток, сподіваючись побачити роботу дитячого рівня. На його подив, карту було складено повністю. Усі клаптики розташувалися на своїх місцях. Хіба таке можливо? Як дитина спромоглася зробити це?

– Синку, ти ж не знав, як виглядає карта світу, як тобі це вдалося?

– Татку, я не знав, як виглядає світ, але коли ти вирізав карту з журналу, я побачив на зворотному боці обличчя людини. Тому я повернув усі клаптики і почав складати людину, бо знав, як вона виглядає.

Коли мені вдалось «впорядкувати людину», я повернув аркуш і побачив, що впорядкував також і світ.

Невідомий Автор

Яка мудрість у цьому!..

 

ДВЕРІ НЕБА

Один воїн-самурай прийшов до вчителя Зен Хакуїна і запитав його:

– Чи існує пекло? Чи існує небо? Де розташовані двері, які ведуть до неба ? Як я можу туди увійти?

Воїн був простою людиною. Воїни завжди прості й нелукаві в душі, вони не здатні робити розрахунки.

Їм знайомі тільки дві речі: життя і смерть. Він прийшов не для того, щоб вивчати яке-небудь вчення; він просто хотів знати, де ті двері, які допоможуть йому уникнути пекла й увійти на небо.

Хакуїн відповів йому таким чином, щоб зрозуміти його слова міг тільки воїн.

– Хто ти? – запитав Хакуїн.

– Я – самурай, – відповів йому воїн, – мене шанує навіть імператор.

Хакуїн розсміявся і відповів:

– Ти – самурай?!!! Ти схожий радше на жебрака.

Гордість самурая було вражено, він забув, для чого прийшов. Вихопивши меча із піхов, воїн уже був готовий убити Хакуїна, коли той сказав:

– Ось двері до пекла. Цей меч, цей гнів, це еґо відкривають тобі двері до нього.

Таке воїн здатен зрозуміти, і самурай відразу це зрозумів. Він сховав меча, і Хакуїн сказав:

– А так відчиняються двері до неба.

Розум – це і небо, і пекло, розум має здатність перетворитись на будь-що з них.

Але люди продовжують думати, що вони існують в якомусь місці, десь поза їх межами… Небо і пекло не там, у кінці життя, вони є тут і зараз. У кожен момент двері відчиняються… і в одну мить з неба можна перейти до пекла, і з пекла – на небо.

Невідомий Автор

Ми повинні прокинутися з цього тривалого сну, в який так надовго поринули, і усвідомити цю істину.

 

ЩАСТЯ

Одного разу зібрались усі боги і вирішили створити чоловіка і жінку, вони планували створити їх за своїм образом і подобою, аж тоді один із них сказав:

– Зачекайте, якщо ми створимо їх за нашим образом і подобою, і вони матимуть таке ж тіло, як і ми, таку ж силу і розум, як ми, то мусимо придумати, що ж відрізнятиме їх від нас, бо якщо ні, то створимо нових богів. Ми повинні щось забрати в них. Що ми в них заберемо?

Після довгих роздумів один із них сказав:

– О, я знаю! Заберемо в них щастя, але питання в тому, де ми його сховаємо, щоб вони ніколи його не знайшли.

Тоді перший запропонував:

– Сховаємо його на вершині найвищої у світі гори.

На що другий відразу заперечив:

– Ні, пам’ятаєш, ми дали їм силу, одного разу хтось зійде на гору і знайде там щастя; а якщо його знайде хтось один, то й інші знатимуть, де воно заховане.

Тоді другий запропонував:

– Тоді сховаймо його на дні моря.

І тоді інший відповів:

– Ні, пам’ятаєш, ми дали їм розум, одного разу хтось побудує пристрій, завдяки якому можна буде спуститися на дно, і тоді вони його там знайдуть.

А ще один сказав:

– Сховаймо його на віддаленій від Землі планеті.

І відповіли йому:

– Ні, ти ж знаєш, що ми дали їм розум, і одного дня хтось побудує корабель, в якому зможе подорожувати на інші планети, і там його виявлять, і тоді всі люди будуть щасливими і рівними нам.

Останнім з них висловився бог, який мовчки уважно слухав кожну з пропозицій інших богів, він детально проаналізував кожну із них, а тоді порушив тишу і сказав:

– Гадаю, я знаю, де сховати щастя, щоб вони ніколи не змогли його знайти.

Усі здивовано обернулись і запитали в один голос: «Де?».

– Сховаймо щастя всередині них самих, вони будуть такі заклопотані, шукаючи його ззовні, що ніколи не знайдуть його в собі.

Усі погодились, і з того часу так і було: людина не втомлюється шукати своє щастя, не знаючи, що носить його в собі.

Невідомий Автор

Яка болюча істина для нас, людей… Дай нам, Боже, перестати шукати щастя десь ззовні, бо там… його немає!!!

 

Зміст