ЩАСЛИВА КРАЇНА

Сповнений надій хлопець почув, що десь є щаслива країна. Він сміливо відправився на пошуки, вирішивши, що гідний відшукати її і жити в ній. За припущеннями людей він зрозумів, що країна ця знаходиться в дуже віддаленому місці. Витративши багато сил, хлопець дістався до передбачуваного місця, але щасливої країни там не знайшов.

Він знову почав розпитувати про неї всюди і, дізнавшись про інше вірогідне місцезнаходження, дістався і туди. Але, на жаль… на його розчарування, він і там не знайшов того, що шукав.

Пройшли роки пошуків, здоров’я хлопця погіршало, сил майже не залишилося, його сміливість і відвага вичерпалися, іноді його охоплював глибокий смуток і навіть відчай. Від його колишньої самовпевненості не залишилося і сліду. Одного дня, втомлений і розчарований він повертався з чергових невдалих пошуків. Стемніло, він загубив дорогу і зрозумів, що заблукав. Чоловік сів на камінь, обхопив голову руками і від сильного засмучення гірко заплакав:

– Ні, здається я не гідний знайти щасливу країну! Ця країна створена для інших людей, більш гідних, ніж я! Хто я такий? Самовпевнена безглузда людина, повна марнославства і порожніх мріянь! Хіба такі нікчеми, як я, можуть знайти той щасливий край і там набути свого щастя? Що ж, доведеться змиритися, визнати свою негідність і поразку, і повернутися додому ні з чим…

Щойно він вимовив ці слова, як уся місцевість осяялася дивним світлом, що переливалося всіма барвами райдуги. Чоловік оглядівся: біля його ніг дзвенів чистий струмочок, навколо, під легким ласкавим вітерцем пахли квітучі сади, над деревами пурхали красиві метелики. Вдалині, на зеленіючих полях працювали веселі люди і співали пісні, на горизонті виднілися прекрасні контури високих гір, а в небі привільно розвівалися зграї ластівок і стрижів…

– Так от вона – ця країна Щастя! – вигукнув радісно чоловік. – Виявляється, вона була зовсім поруч…

* * *

Поки не відречешся від самого себе, не упізнаєш Божественного життя.

Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. (Євангеліє від Матфея 5:8)