Притчі 
СПОГЛЯДАННЯ
Наш пес Бровні сидів і дивився на дерево. Його вуха були підняті, хвіст напружено рухався. Він спостерігав за мавпою. Єдине, що тепер володіло його свідомістю, – це ця хвостата істота. Жодна інша думка не могла перешкодити його повній сконцентрованості, жодної турботи про завтра. Бровні був найпереконливішим втіленням споглядання, яке я коли-небудь бачив.
Ви самі могли переживати щось подібне, коли повністю віддавалися спостереженню за котом, який бавиться.
Ось формула для споглядання, яка так само добра, як і будь-яка інша: цілковито жити в теперішньому. Відкиньте думки про майбутнє, відкиньте думки про минуле, відкиньте будь-який образ і абстракції та поверніться в теперішнє. І прийде споглядання!
* *
Кажуть, Будда, намагаючись досягнути Просвітлення, практикував різноманітні форми аскетизму, які тільки були відомі в Індії в його часи. Все даремно. Одного дня він сів під деревом бодгі і просвітлився. Він передав секрет Просвітлення своїм учням у словах, які непосвяченим могли видатися дивними: “Коли ви глибоко вдихаєте, о монахи, будьте свідомі того, що ви глибоко вдихаєте. Якщо ви вдихаєте не сильно, о монахи, будьте свідомі того, що ви вдихаєте не сильно. А якщо ви вдихаєте глибоко і не сильно, о монахи, будьте свідомі того, що ви вдихаєте глибоко і не сильно”.
Усвідомлення. Увага. Заглиблення.
Таке заглиблення можна побачити в дітей. Вони близькі до Царства.
ПОСТІЙНЕ УСВІДОМЛЕННЯ
Жоден учень дзену не наважився би вчити інших, не проживши зі своїм Учителем щонайменше десять років.
Після завершення своїх десяти років Тено набув статусу Вчителя. Якось він пішов відвідати Учителя Нан-іна. Надворі дощило, і Тено взув дерев’яні капці та узяв парасолю.
Коли він прийшов до Нан-іна, той зустрів його такими словами: “Ти залишив дерев’яні капці й парасольку, чи не так? Скажи, ти поклав парасолю праворуч чи ліворуч від капців?”
Тено знітився, бо не знав, що відповісти. Він зрозумів, що йому бракувало усвідомлення. Так він став учнем Нан-іна і ще десять років працював, щоб досягти тривалого усвідомлення.
* *
Людина, яка постійно усвідомлює, людина, яка цілковито присутня в кожній хвилині – це є Учитель!
СВЯТІСТЬ У ЦЕЙ МОМЕНТ
Одного разу Будду спитали:
– Що робить людину святою?
Він відповів:
– Кожна година поділена на певну кількість секунд, а кожна секунда – на певну кількість моментів. Той, хто здатен бути цілковито присутнім у кожному моменті секунди, є святим.
* *
Японського воїна взяли в полон і кинули до в’язниці. Вночі він не міг спати, бо був переконаний, що вранці його катуватимуть.
Тоді він згадав слова Учителя: “Завтра не реальне. Єдиною реальністю є теперішня мить”.
Так він повернувся в теперішнє і заснув.
* *
Людина, над якою Майбутнє втратило владу! Як вона подібна на птаха в небі й лілію в полі. Жодної турботи про завтра. Повна присутність у теперішньому. Святість!
ДЗВОНИ ХРАМУ
На якомусь острові збудували храм з тисячею дзвонів. Це були великі й маленькі дзвони, виготовлені найкращими майстрами світу. Коли дув вітер чи бушував шторм, усі вони разом видзвонювали симфонію, яка хвилювала людські серця.
Через декілька століть острів затонув в океані, а разом з ним – храм і дзвони. Але древня легенда оповідає, що дзвони і далі дзвонять, і їх почує кожен, хто слухатиме. Натхненний цією легендою, один молодий чоловік промандрував багато тисяч миль, маючи намір послухати ці дзвони. Цілими днями він просиджував на березі лицем до зниклого острова і напружено вслуховувався. Але чув лише шум моря. З усієї сили він намагався не звертати на нього уваги, проте марно: шум моря, здавалося, затоплював увесь світ.
Ось уже майже місяць він пробував досягнути своєї мети. Коли хололо його серце, він ішов слухати сільських браминів, які з побожністю говорили про таємничу легенду. І тоді серце запалювалося знову… лише для того, щоби знову охолонути після тижнів нових зусиль, що не приносили жодних результатів.
Врешті-решт він вирішив скласти зброю. Можливо, це не його призначення – почути дзвони. Можливо, легенда була вигадкою. І він востаннє пішов на берег попрощатися з морем, небом, вітром і кокосовими пальмами. Лігши на пісок, вперше вслухався в шум моря.
Через якийсь час чоловік так захопився його звуками, що ледве сам себе усвідомлював, – настільки глибокою була породжена звуком тиша.
І в глибині цієї тиші він почув! За дзвоном маленького дзвона звучав інший, а далі ще один, а далі ще… аж поки вся тисяча храмових дзвонів не залунала в єдиній гармонії, і його серце охопило радісне піднесення.
* *
Ти хочеш почути дзвони храму? Прислухайся до шуму моря.
Ти хочеш на мить побачити Бога? Уважно придивись до всього створеного.
