УРОК ЖИТТЯ

Звернулися два брати до Бога:

– Навчи нас великої науки життя.

– Добре, відповів Всевишній, – Я прикличу вас, коли будете готові.

Один брат вирішив чекати на знак з неба, а інший вирішив встигнути в житті якомога більше до тієї години, коли Бог покличе його до учнівства. Він збудував дім, посадив сад, виростив дітей, написав книгу, вчився в людей, вчив людей сам і поспішав, щоби встигнути якомога більше. Він лягав пізно, вставав рано, але весь час відчував, що багато чого не встигає, що відкладає на завтра більше, ніж зробив сьогодні.

А перший брат, знай, чекав на знак і підганяв час, щоб якнайшвидше взятися до справжнього діла. Але наблизився час смерті й обидва брати звернулися до Бога:

– Ми чекали Твого поклику все життя. Ми хотіли стати Твоїми учнями, щоб, пізнавши велике вчення, перемінити світ.

– Людина не потребує знаку, – відповів Бог. – Ви хотіли дістати знання, щоб перемінити світ, але поки один хотів, інший невтомно трудився. Та настав для вас останній час, і ви покидаєте цей світ. Озирніться і погляньте, що залишаєте ви після себе. Один з вас побачить свої діла, а інший – тільки хотіння. Справжній учень, – промовив Бог, – не той, який бажає, а який, бажаючи, творить.

Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють. (Послання св. ап. Якова 1:22)